Причини розлучень у сім’ї

Причини розпаду сімей. Чому не вдалося створити щасливу сім’ю?

Причини розлучення в сім’ї – тема хоч і наболіла, але ще зовсім молода, оскільки стала актуальною лише декілька десятиліть тому. За даними статистики, у 50-і роки розлучалися лише три відсотки подружжів, у 60-і роки – вже 10 відсотків. У 80-і роки, з тих або інших причин, розлучення в сім’ї не змогли уникнути 33 відсотки подружжя. Нині кількість розлучень досягає приблизно 45 відсотків.

Розпадаються, в основному, молоді сім’ї, що проіснували менше одного року, ще біля третини розлучень припадає на сім’ї, що прожили від року до п’яти років. Тому причини розлучень у сім’ях – це проблема молодіжна.

Звичайно, бувають випадки, коли розлучення просто потрібні, коли подружжя в сім’ї не шанують один одного, не люблять один одного і не рахуються ніскільки один з одним, тобто по суті, чоловік у сім’ї і дружина в сім’ї є мало не ворогами один для одного. І як уникнути розлучення в такій сім’ї? Та і чи потрібно? Адже намагатися зберегти подібність сімейного життя – це емоційно нівечити дітей.

На сотню сімей, що розпалися, доводиться близько 120-ти дітей. І майже в усіх випадках діти залишаються з матір’ю. Причому більше половини жінок у другі шлюби не вступають, тобто у вихованні дітей у сім’ї відсутній вплив чоловіка, як голови сім’ї. А наша школа, сильно фемінізована останнім часом, не зможе замінити батьківського виховання дітей. А це призводить до поганих наслідків.

Погане знайомство майбутніх молодожонів до одруження – це одна з головних причин неблагополуччя в сім’ї і, як наслідок, причин розлучення. Не так часто щасливий випадок зводить юнака і дівчину з однаковими поглядами та інтересами. У такому разі їм сильно пощастило. Набагато частіше доводиться “притиратися” один до одного, пристосовуватися. І не у всіх вистачає для цього терпіння, бажання і знань.

Візьмемо, для прикладу, дві сім’ї. І в першій і в другій сім’ях чоловік і дружина талановиті люди. І в тій і в другій сім’ї подружжя любить один одного. Але, перша сім’я розпадається, а друга ні. Що ж послужило причиною розпаду в першій сім’ї? А в цій сім’ї дружина не бачила друга в особі чоловіка, не бачила в ньому голову сім’ї. Вона сприймала в ньому суперника і вважала, що і побут і діти – це пастка, яку влаштував їй підступний чоловік, щоб бути успішнішим у житті. І коли він поступив в аспірантуру після закінчення інституту, дружина подала на розлучення. У другій сім’ї подружжя підтримували один одного. І дружина вирішила не гнатися за чоловіком. Чоловік захистив докторську, а його дружина, кандидат наук, прийняла рішення не писати докторську. Пояснила вона це тим, що вчинила так заради сім’ї. Чоловік, завдяки підтримці дружини, став перспективним ученим. У результаті, у виграші опинилася уся сім’я, у тому числі і вона сама. Чого не скажеш про першу сім’ю.

У минулому, часто чулася така фраза: “На сімейній раді ми вирішили…”. Чому ж сьогодні це можна почути дуже рідко? Зате дуже часто можна чути про суперництво подружжя один з одним, про те, що не той не другий не хоче ні в чому поступатися. І після цього наївно вважають, що зможуть створити щасливу сім’ю і набути сімейного щастя.

Приблизно 40% жінок і половина чоловіків після розлучення створюють другі шлюби, тобто виходить, що причина розлучення в сім’ї стає і причиною самотності жінок.

Жінки після розлучення в багатьох випадках більше не народжують. Виходить, що розлучення в сім’ях негативно позначаються на демографічній ситуації. Легкість, з якою молоді люди йдуть на розлучення і несерйозне ставлення їх до шлюбу схиляє до думки, що розлучатися стало своєрідною модою, от таку незвичайну причину розлучення ми отримали. У нашій країні, мало того, що право на розлучення було закріплене в конституції на декілька десятиліть раніше, ніж в інших країнах, так ще і розлучитися не складає труднощів. А якщо і дітей немає, то, взагалі, з будь-якої причини розлучення можна оформити в будь-якому РАЦСі. А така легкість розірвання шлюбу часто породжує і зневажливе ставлення до шлюбу.

Мода в сфері сімейного життя – річ небезпечна і недобра. І не усі усвідомлюють це. Власний егоїзм люди часто прикривають посиланнями на любов. Адже так зручно, усе звалити на любов і ревнощі, на капризи дружини і поганий характер чоловіка.

Найбільше, з різних причин, розлучення бувають у містах-мільйонниках. У таких мегаполісах соціальний контроль сім’ї у вигляді родичів, батьків чоловіка і дружини, сусідів, знайомих, набагато слабкіший. І молодь більш необачно одружується. І значно більше тут укладається корисливих і фіктивних шлюбів, а вони швидко розпадаються. І для багатьох дівчат і юнаків шлюб є вимушеним заходом, оскільки очікується поява дитини.

І нерідко молоді люди кажуть, що сім’я розпалася. І причину розлучення сформулювати виразно не можуть. І хочеться запитати в них: “А ким ви бажали бути в любові: творцями або руйнівниками? І ким стали, насправді?”

Дослідження найбільш поширених причин розлучення молодих сімей, проведене в Москві, дало таку картину:

  1. Перше місце. Причина розлучення – шкідливі звички, зокрема, проблема алкоголізму в сім’ї (у більшості випадків, у чоловіка);
  2. Друге місце. Причина розлучення – зрада в сім’ї одного з подружжя;
  3. Третє місце. Причина розлучення – легковажне, необдумане одруження;
  4. Четверте місце. Причина розлучення – житлові труднощі і брак грошей на життя;
  5. П’яте місце. Причина розлучення – конфлікти в сім’ї через батьків.

І є ще одна причина, про яку теж слід сказати. Шлюб за розрахунком – це поняття знайоме усім. І усім ясно, що в основі шлюбу лежить не любов, а певна вигода одного з подружжя. І в такій сім’ї вже в перші роки шлюбу і навіть перші місяці порушуються елементарні правила взаємоповаги, порушуються моральні принципи. І це логічно, що закладено в основі шлюбу (матеріальна вигода замість почуттів), то і виходить у кінцевому результаті. Із самого початку починаються конфлікти в такій сім’ї, знову ж таки бо немає любові і поваги в подружжя. Забувають любителі “халяви”, що на вигоді щасливий шлюб не побудуєш. Розпадаються такі сім’ї, які забезпечені матеріальною складовою, але обділені складовою духовною.

Автор: Наталя Дейнека