Що робити, якщо немовля плаче?

Як реагувати на плач новонародженого?

Якщо дитина плаче, потрібно постаратися не дратуватися. Звичайно, це зробити важко, особливо якщо при народженні першої дитини в сім’ї молоді батьки ще не мають великого досвіду з догляду за маленькою дитиною. У статті «Чому немовля часто плаче» йшла мова про поширені причини плачу новонароджених малюків. Але, навіть знаючи ці причини, незрозуміло, що робити, якщо немовля плаче.

Крім того, деякі «знавці» або «добрі люди» пропонують поменше реагувати на дитячий плач і не звертати надто багато уваги. Мотивують вони це тим, що дитина звикає до ласки і уваги і починає капризувати «із шкідливості», якщо їй щось не сподобається. Природно, таке ставлення до малюка нанесе шкоду його психічному розвитку.

Ці горе-радники забувають, з ким вони мають справу. Мозок крихітного малюка не настільки досконалий, щоб хитрувати, інтригувати і кричати «з шкідливості». Немовля НІКОЛИ не кричатиме просто через те, що воно капризує, тому не варто думати, що малюк плаче, бо хоче потріпати вам нерви. Він ще не уміє ні капризувати, ні хитрувати, не навчився він ще цьому.

Тоді виникає питання, якщо з народження малюк не здатен «на хитрість і підступ», то з якого віку він може? Однозначно відповісти не можна, але, у будь-якому випадку, не раніше, ніж йому виповниться 8 місяців. Лише у 8 місяців життя дитина може плакати, наприклад, для того, щоб її гойдали на руках, бо вона звикла до цього.

Але до віку восьми місяців, якщо дитина плаче, значить у неї на це дуже і дуже серйозні підстави, значить, дитина страждає і чекає допомоги від мами або тата. Своїм плачем вона кличе їх на допомогу, а зовсім не капризує, як це тлумачать черстві і не розуміючі люди.

Звичайно, найпростіше сидіти в Інтернеті або перед телевізором, зачинити двері і не звертати уваги на малюка. Але якщо ви хочете виростити веселу, чуйну і життєрадісну дитину, то не варто так чинити. І на плач дитини обов’язково треба реагувати, і далі говоритимемо, чому це так важливо.

Чому треба обов’язково реагувати на плач немовляти?

Ні для кого не секрет, що перший рік життя дитини найважливіший для її і фізичного і психічного розвитку. Мозок малюка дуже великий, якщо порівнювати його в пропорції з тілом. Але в його мозку ще не сформувалися жодних центрів активності, відповідальних за якісь навички, дії або риси вдачі.

Але поступово, починаючи з народження, дитина постійно розвивається, чомусь навчається, постійно освоює щось нове. А от мозок дорослої людини переповнений всякою інформацією, сформованими звичками, визначеними рисами. Тобто наш мозок забитий всякими потрібними і непотрібними нам речами, тому доросла людина важче освоює щось нове і навчається чомусь. Чим доросліше людина, тим важче її учити. Адже ні для кого не секрет, що діти навчаються набагато легше, ніж дорослі люди.

Мозок немовляти ще чистий, не забитий всякою нісенітницею, і він вбирає усе в себе як губка. Він постійно навчається, розвивається, формує в собі ті чи інші риси. До чого уся ця розмова, і яке відношення це має до дитячого плачу? Найбезпосередніше.

Адже мозок дитини запам’ятовує і емоції, які вона найчастіше відчуває на першому році життя. Ці емоції входять у неї у звичку, і подібний стиль поведінки чітко закріплюється в неї. Все те, чому вона навчиться в перший рік життя, проявлятиметься в її поведінці впродовж усього життя і виправити огріхи у вихованні, допущені в перший рік життя дитини, вже практично неможливо.

Давайте згадаємо, яку єдину емоцію уміє виражати дитина з народження? Правильно, емоцію горя. Це пізніше, через певний час вона навчиться виражати і радість, і захват і цікавість. А спочатку малюк може виразити тільки емоцію горя через свій плач. І якщо він постійно, із самого народження відчуває єдино доступну йому емоцію страждання дуже часто, і батьки нічого не роблять, щоб усунути причини його плачу, то страждати стає його звичкою, закріпленою з народження. І викоренити її надалі стає дуже і дуже важко, і навряд чи можливо повністю це здійснити.

Ні, звичайно, дитині надалі можна прищепити інші навички, навчити іншим корисним речам і закріпити позитивні риси. Але ті риси, які дитина набуде за перший рік, нікуди не подінуться. Вони залишаться закріпленими в неї в голові і сильно впливатимуть на її поведінку і влаштування життя.

Саме тому, шановні батьки, я закликаю вас реагувати на плач свого малюка впродовж першого року його життя. Необхідно будь-якими способами перемикати його увагу на інші речі і заспокоювати його. Можна дати дитині соску, якщо це не допомагає, то можна узяти дитину на руки, погойдати, походити по кімнаті, відвернути іграшками, запропонувати воду.

Звичайно, частенько дуже складно заспокоїти малюка і він плаче не зупиняючись. Зрозуміло, що повністю таких ситуацій уникнути не можна. Але зробити так, щоб плач був не найпоширенішою реакцією малюка – це цілком під силу для батьків.

Необхідно пам’ятати, що ставлення до світу, яке сформується в дитини в перший рік її життя, і буде фундаментом для подальшого розвитку її психіки.

Автор: Наталя Дейнека