Дитина на третьому році життя

Виховання і розвиток дитини третього року життя

Дитина на третьому році життя продовжує набувати нові навички, уміння і особливості поведінки, спостерігаючи за батьками, і наслідуючи їх. І робить вона це ще більш уміло, ніж на другому році.

Тому батькам потрібно мати це на увазі і своєю поведінкою, що називається, особистим прикладом, прищеплювати малюкові ті навички і риси, які вони хочуть у нього бачити. Іншими словами, батькам теж буде не зайвим зайнятися самовихованням.

Якщо на другому році життя дитина привчена до строгого розпорядку дня, то на третьому році батькам буде простіше в цьому плані. У багатьох випадках, коли дитина в 1, 2 або 3 роки влаштовує істерики, капризує і перебуває в поганому настрої, то причиною тому – сильна перевтома і недосипання. Наслідування строгого розпорядку дня грає важливу роль у вихованні дітей у сім’ї.

При виконанні якихось дій батьками, також бажано залучати до їх виконання і дитину. Це добре привчає її до самостійності. Крім того, дитині і самій буде цікаво безпосередньо брати участь в умиванні, одяганні і роздяганні.

Малюкові важко буде просто пасивно сидіти, коли його одягають, годують, умивають. Він починає пустувати і батькам доводиться присікати його витівки. З таким підходом у дитини виробляється негативне ставлення до цих дій. Тому дитині треба дати можливість самій справлятися з цими завданнями. І вирішуючи їх, вона стає наполегливішою, терплячішою, більш зосередженою і переживає радість і задоволення, коли їй вдається їх виконати.

Часто буває так, що батьки можуть довго чекати, поки малюк виконає складне завдання: застебне ґудзик або одягне якусь річ. На усі спроби йому допомогти він може заперечувати, кажучи: «Я сам!» І в більшості випадків, дійсно, він справляється сам.

Упродовж третього року життя в дитини розвиваються нові здібності, але необхідно також закріплювати набуті раніше навички. Наприклад, при годуванні дитини треба дотримувати правила поведінки за столом і стежити за гігієною, не сідати за стіл з брудними руками. Після того, як прийом їжі закінчений, малюк повинен уміти витерти губи і руки серветкою, зняти її, вийти з-за столу і поставити на місце стілець, подякувавши мамі або татові.

Якщо з раннього дитинства малюк привчений до порядку і акуратності, то це допоможе йому і в більш старшому віці. Він буде успішніший у школі, зібраніший. Адже ті навички, які прищеплені дитині з дитинства входять у неї до звички і малюк просте не може не виконувати їх. Адже, як відомо, звичка – це друга натура. Наприкінці третього року життя дитина розвинена вже досить для того, щоб самостійно мити руки з милом, витиратися рушником.

Також на третьому році малюк засвоює те, що вдома не можна ходити у вуличному взутті, лазити в ньому по ліжку. Коли він приходить з прогулянки, то повинен просити, щоб його роззули. При цьому, якщо малюк озутий у сандалі або інше взуття, яке легко зняти, то він повинен знімати його самостійно. Якщо малюка постійно привчати до цього, то в нього ці навички обов’язково проявляться.

Як вже говорилося, на третьому році життя наслідування в дітей розвинене набагато сильніше ніж раніше. І вони можуть копіювати і запам’ятовувати не лише позитивні моменти в поведінці батьків або інших дорослих, але і негативні. А до таких можуть відноситися звичка плюватися, лаятися, гризти нігті і т. ін. І ці спроби слід присікати, розмовляючи з малюком і розповідаючи, що так чинити недобре і негарно.

І вже в три роки малюк може сам критично сприймати поведінку інших людей і міркувати про те, добре чи погано вони чинять. Зрозуміло, якщо його правильно виховали. Малюка треба навчити ставитися уважно до людей, що його оточують. Не шуміти і не плакати в громадських місцях, де багато людей.

Батькам треба бути акуратнішими з дитячими страхами. Вони можуть виникнути ще в перший рік життя дитини з різних причин. Через різкі звуки або щось незвичайне, що налякало малюка. До третього року ці страхи можуть виникати набагато частіше, оскільки дитина стає більш сприйнятливішою до навколишнього світу. Дитину не потрібно залякувати автомобілями. Але, у той же час, вона має знати, що на дорогах грати не можна. І лякати її «бабаями», «бармаліями» і «дядьками», що просто проходять повз. Це може викликати недовіру до оточення.

Якщо батьки в усьому потурають дитині і робитимуть усе, що вона хоче, виконуватимуть усе, що вона вимагає, то вони виховають розпещену дитину в сім’ї, яка вважатиме, що усе має робитися лише для неї. Необхідно пам’ятати, що виховання дитини – це складний сімейний обов’язок для чоловіка і дружини. Але виконувати його необхідно і заради себе і заради власної дитини.

Автор: Валентина Стригун