Дисципліна в дітей шкільного і дошкільного віку

Як дисциплінувати дитину?

Яку користь дає дисципліна дитині?

Раніше вже йшла мова про те, як правильно розмовляти з дитиною, а також про те, які існують способи мотивації дітей. Але марно мотивувати дитину до чогось, якщо вона не дисциплінована, тому в цій статті мова піде про те, як привчити дитину до дисципліни.

Від нас, дорослих, вимагається прищепити дітям навички самодисципліни. А від наявності, або відсутності цих навичок і залежить, чи зможе узяти дитина на себе відповідальність, чи ні, і чи добровільно вона це зробить? З боку батьків це буде неоцінимий вклад у виховання дитини, адже контроль дитини над своїми діями обов’язково зіграє позитивну роль і на навчанні і в іграх і в її прагненні ставити перед собою цілі і шукати шляхи їх досягнення. І без цього успіх в її житті просто неможливий.

Пам’ятайте! Дисципліна – не тяжка ноша, а ключ до успіху

Дуже багато батьків вважають, що прищеплювати дисципліну – це щогодинне виконання якихось нудних справ і нудної роботи. Але це докорінно невірне уявлення. Дисципліна – це не нудне проведення часу, дисципліна – це радість і успіх, який вона приносить зрештою.

Але, навіть знаючи усе це, багато батьків прагнуть якомога більше полегшити дитині життя, у результаті виконують усі сімейні обов’язки, які повинна робити вона, роблять за неї уроки, які повинна робити дитина, беруть відповідальність за її вчинки, хоча цю відповідальність повинна нести сама дитина. І, особливо, цим відрізняються бабусі, які безмежно готові розпестити дитину, свого онука або внучку.

Насправді, вони надають їм ведмедячу послугу. Діти зростають не готовими до реального життя і до відповідальності, яка “несподівано звалиться” на них тяжким тягарем. Діти, яких мами і, особливо, бабусі, не ховали під свої довгі спідниці, звикли цей тягар нести і знають, як це робити. А ті, яких “ховали”, нерідко так і залишаються “під спідницею в мамочки” на все життя. Благо, прикладів у нашому суспільстві більш ніж достатньо.

Передусім, дисципліна – це звичка, яку необхідно виробити. А пізніше вона обов’язково дасть добрі результати. І ми, старші, повинні звичку цю виробити. Далі наведу деякі прийоми, які допоможуть батькам впоратися з цим завданням.

Правила виховання дисципліни в дитині

Важливий позитивний настрій на дисципліну

Без позитивного настрою важко досягнути чогось у будь-якій сфері, особливо в такій, як вироблення дисципліни. Отже спершу, не ставте перед дитиною заперечень. Тобто часто батьки кажуть: “Не грай на вулиці в шкільній формі”. Відразу в дитини в голові виникає питання: “А в чому тоді грати?” і вголос вона може його не поставити, а назавтра знову помчати зі школи у двір у піджаку і брюках. Тому, краще сказати: “Переодягни шкільну форму на вуличний одяг”. Відразу стає зрозумілим, що саме від неї хочуть.

Другий приклад: замість “Не ляскай дверима” скажіть: “Прикривай двері акуратно”. Тобто думка зрозуміла. Необхідно направляти дитину, кажучи їй що робити, а не збивати її з пантелику, кажучи те чого їй не робити. Більш прийнятний вираз: “Будь ласка, почекай…” замість “Не роби…”

Перш ніж сказати, подумайте…

Якщо ситуація непроста, або якщо дитина поставила не по-дитячому складне питання, то візьміть паузу. Скажіть їй: “Дай мені, будь ласка, трохи часу і я все тобі поясню”. Узявши таку паузу, у вас, по-перше, буде час перевести дух і впоратися з емоціями, а, по-друге, з’явиться можливість обдумати свою відповідь і відповісти об’єктивно.

Якомога менше дратуйтеся і не кричіть на дитину

Дорогі батьки, якщо роздратування і крик – це ваша звичайна реакція на дитину, то вам самим необхідно змінити свою поведінку. Інакше звичайною для дитини (та і не тільки для дитини) реакцією буде внутрішній захист. І включається він не тому, що дитина погана. Просто в нас підсвідомо закладена така реакція, що спрацьовує автоматично.

Коли ми кажемо людині, що вона не права, або починаємо критикувати її, вона вже готова оборонятися і сперечатися. До дітей це відноситься в першу чергу. Одна з найпоширеніших реакцій захисту є брехня. Про неї йшла мова в статті: “Чому діти брешуть. Що робити, якщо дитина бреше?”. Якщо брехня дитини подіє, то можна буде уникнути батьківського гніву. Дитина засвоїть це і наступного разу може вибрати ту саму тактику.

На всі розповіді дитини необхідно реагувати доброзичливо і з розумінням. Бачачи це, дитина більш охоче ділитиметься з вами і йтиме на контакт, конфліктів між батьками і дитиною буде значно менше. Учіть дитину на власному прикладі, адже діти – це кращі пародисти. Більше допомагайте і менше звинувачуйте.

Менше переживайте і більше дійте

Для чіткого вироблення дисципліни в дитини не потрібно реагувати на якусь ситуацію, як на щось жахливе, адже далеко не завжди усе так погано, як є насправді. Краще погляньте на неї з іншого боку, можливо, її можна вирішити як цікаве завдання. Тому не витрачайте час, сили і енергію на переживання і обурення. Краще потратьте їх на пошуки вірного рішення цієї задачі.

Навчіться перемикати увагу вашої дитини

Цей прийом більш потрібен для взаємодії з маленькими дітьми. Це дуже корисний і ефективний прийом. Якщо вам треба умовити дитину відірватися від якогось заняття, спершу, відверніть її від цього заняття. А потім займіть іншим. Напевно, ви знаєте, що любить робити ваша дитина. Запропонуйте їй одне з її улюблених занять.

Повідомляйте дитині про свої дії і їх наслідки

Приміром, ви йдете в парк, але діти починають конфліктувати і битися один з одним. Не залишайте це без уваги, але і самі не починайте кричати і скандалити, провокуючи сімейний конфлікт. Просто скажіть їм: “Якщо не перестанете битися, ми не йдемо в парк, а сядемо ось на цій лавці, і чекатимемо, поки ви не перестанете”. Якщо діти проігнорують ваше попередження, зупиніться. Скоро дітям набридне з’ясовувати стосунки, і вони змінять свою поведінку. Цей приклад покаже дітям наочно, що ви завжди готові виконати свою обіцянку.

Не викликайте в дитини відчуття провини

Не треба постійно повторювати дитині: “Ти такий, ти сякий, знову халепи накоїв, і т. д”. До позитивних результатів такий підхід, однозначно, не приведе. Ви не доб’єтеся від дитини змін у поведінці таким чином. Окрім цього, такий підхід може негативно позначитися і на самопочутті дитини.

Набагато ефективніше протилежний підхід. Необхідно викликати в дитині бажання до дії, простимулювати її до цього. Дитина повинна сама захотіти змінитися, а для цього потрібен стимул. Це буде найбільш хороший і безпечний для її самопочуття спосіб.

Автор: Наталя Дейнека