Дружити з дозволу батьків?

Чи можуть твої батьки вирішувати – з ким тобі дружити, а з ким ні? Що робити, коли вони беруться визначати коло твоїх друзів – погоджуватися, бунтувати чи шукати компроміс?

Олег став свідком цієї розмови зовсім випадково. Просто зайшов до кухні попити води і почув уривки фраз, що долітали з балкона крізь прочинені двері. Батьки стояли до хлопця спиною, тому й не зауважили його.

– Знаєш, Софія Вікторівна попросила мене залишитися після батьківських зборів, і я ще досі не можу відійти від нашої розмови, – стурбовано проказала мама, звертаючись до батька, який важко спирався на поруччя балкона.

– В Олега якісь проблеми? Завалив контрольну з фізики? – з легкою іронією в голосі запитав він.

– Якби ж то! – зітхнула мама. – Софія Вікторівна сказала мені, що останнім часом наш Олег надто зблизився з Данилом Бевзієнком…

– Бевзієнком? Це з тим Бевзієнком, про якого на кожних батьківських зборах тільки й мови?

– Ага, саме з ним. Софія Вікторівна каже, щоби ми якось вплинули на Олега. Бо ж він – хороший хлопець… Ну не відмінник, звісно, але старанний і відповідальний…

– Цікаво, а як ти збираєшся на Олега впливати? Скажеш йому, що не можна з поганим хлопчиком бавитися? Та він уже не маленький – може тебе й не послухати…

– А чого це я? Ти – батько, ти й поговори зі сином! Просто треба заборонити Олегові з цим хуліганом дружити – і край! – вибухнула мама.

– Добре, добре… Ти тільки заспокойся… Я з ним поговорю…

– Скажи йому, що…

Олег вирішив не чекати, чим закінчиться ця розмова і позадкував із кухні. Отакої! Звісно, Данило Бевзієнко, на прізвисько Бевзь, ще той кадр! Від нього й справді ціла школа плаче… Та всі його витівки – це радше забава, дурнуваті жарти, від яких потерпає передусім він сам. Ну зриває Бевзь уроки, ну сперечається з вчителями, ну приколюється з відмінників… Але ж шкоди нікому не робить!

Ні, звісно, Олег розумів, що дружба з Бевзієнком ніякої користі йому не принесе. У глибині серця він знав, що батьки хвилюються за нього, хочуть вберегти від неприємностей, захистити від поганого, на їхню думку, впливу. Просто часом хлопцеві так хотілося забути про те, що треба бути старанним і відповідальним, зубрити фізику і думати лише про те, куди вступатиме після школи… Тому його й тягло до безтурботного Бевзя, якому все це, за його словами, було «по барабану».

Що й казати – Олега не на жарт стурбувала підслухана ненароком розмова. Невже батьки й справді заборонять йому дружити з тим, із ким хоче він? Хлопець гарячково роздумував про те, як зреагувати на слова батька, коли той прийде поговорити про Бевзя. Скоритися чи здійняти бунт? А може є якесь інше рішення, якого він, Олег, наразі не бачить?

Думка психолога

Найбільше в цій історії мене цікавить мотивація Олегової дружби з Данилом. Чи справді ця дружба щира? Здається, Олега не так стривожила можливість втратити друга, як те, що батьки зазіхають на його право на стосунки з Бевзієнком. Гадаю, хлопцеві потрібно подумати, чому він дружить із Данилом. І якщо Олег зрозуміє, що ця дружба щира, тоді варто відверто сказати батькам: «Данило – мій друг, і я хочу проводити з ним час». Ми самі обираємо собі друзів, та не лише вони мають вплив на нас, але й ми на них. Тому Олег також може впливати на Данила і робити його більш урівноваженим. Але якщо Олег дружить із ним лише, щоби «відпочити» від власної відповідальності, то ця дружба нечесна. Вона справді не принесе користі жодному з хлопців.