Як я живий і здоровий з’явився на світ – частина 4

Мама почала читати багато книжок про мене. Це смішно, бо, окрім того, що не вважаю себе чимось надзвичайним, усе ж про мене написано чимало товстих книжок найрізноманітнішими мовами. Знаю про це, бо Мама говорить Татові про всі дивні речі, які тільки вичитує. Щоразу читає щось вголос, хоча те, що вона читає, могло б його зацікавити, він не завжди слухає уважно. Хвилину тому Мама сказала, що в книжці, яку власне читає, написано, що процес розмноження клітини називається поділом, і в час, коли клітина рухається вздовж маткової труби, то поділяється на дві, потім на чотири, а потім на вісім.

– Це фантастичний спосіб розмноження, правда ж? – питає Мама.

– Так, – каже Тато, – до цих пір я думав, що лише атоми можуть розщеплюватися в такий спосіб, але сподіваюся, ти знаєш, що говориш.

* * *

Мама знову зібралася до акушерки. Я сховався і обернувся плечима, аби вона не знала, що я також є. На щастя, говорили головним чином про те, що Мама мусить розпочати дихальні вправи. Якщо вона бодай трохи буде ними займатися, – сказала акушерка, – згодом це їй дуже допоможе. Мама має виконувати вправи для дихання грудьми, для дихання животом і ротом. Акушерка показала їй, як це робиться. Це дихання – справжня комедія! Мама має лежати на спині з підтягнутими колінами й дихати, як пес, що дуже швидко ганявся за сусідським котом. Принаймні саме так говорила акушерка. А коли Мама почала так дихати, я до того перелякався, що мав бажання вибратися звідси. Коли ми поверталися додому, я думав про всі ці безумства, до яких можуть намовити Маму різні дивні люди.

* * *

Мама моєї Мами, моя Бабуся, сьогодні сказала, що це дивно, коли вона собі подумає, що власне цієї хвилини я лежу собі в животі Мами й смокчу палець. Смоктати палець? Нічого такого я не робив. Всього-на-всього лежав собі й думав про різні речі. Але коли Бабуся сказала про смоктання пальця, я подумав: ну добре, побачимо, чи мені це вдасться? І спочатку дійсно нічого не виходило, аж поки я не добрався до великого пальця. Потім пішло як по маслу. Таки великий палець дуже смачно смокчеться! Бабуся сказала також, що дитя в материнському лоні так міцно смокче великий палець, що йому аж шкіра на ньому твердне. Я уважно оглянув великий палець, проте на ньому не було навіть сліду від твердої шкіри. Треба буде смоктати ще міцніше, тим більше, що Мама взагалі не виглядає задоволеною з мого дотеперішнього смоктання.

А може смоктання великого пальця не належить до добрих звичок?

* * *

Нещодавно я так бушував, аж у Мами виникла підозра, що я – близнята! Вона вважає, що одне дитя не могло б спричиняти таку метушню. Щоразу коли Мама згадує про близнят, Тато трохи непокоїться й каже, що двійко немовлят – це занадто дорога забава. Мама говорить, що близнята народжуються раз на 85 пологів. Також каже, що трійнята народжуються раз на 7225 пологів, а четверо дітей родиться раз на 614125. Недавно Мама згадувала, що читала про якусь пігмейку з Африки, котра нараз народила аж семеро дітей! А коли Мама про це розповідає, то починає дуже хвилюватися. Та, здається, що Тато зовсім її не слухає, а щоб сприймати все це серйозно – то навіть нема мови.

Пігмейка? Семеро близнят? – спитав лише. – Вони, очевидно, мусять бути дуже маленькими, навіть коли виростуть. Та й щоб збирати полуниці, мабуть, їм потрібна буде драбина!

* * *

Мама й Тато зібралися купити мені ліжечко, й оглянули їх дуже багато. Тато хотів купити плетене з лози, але Мама сказала, що такі негарні. Потім пішли оглядати дерев’яні ліжечка, звичайні й розкладні, але Мама подалася в напрямку ліжечка, прикрашеного драперіями, котрі пані з магазину описала як рожеві шлярки, обшиті внизу елегантним мереживом і з балдахіном із рожевого муслину, оздобленого просто-таки вражаючими білими торочками. Мама буквально звихнулася на цьому ліжечкові й сказала, що буде це, або жодного. Тато мав певні сумніви, бо ж ліжечко було дуже дороге. Мама на це відповіла, що, очевидно, було б значно дешевше всадити мене до звичайного кошика, в якому в селі носять яйця. Або – ще краще – просто покласти мене на соломі. Тоді Тато піддався і купив це прикрашене ліжечко.

Тільки як вони мені сюди його доставлять? Не маю зеленого поняття.

* * *

А Мама вже на сьомому місяці. Так принаймні твердить. Дуже неспокійна й каже, що не знає, як витримає до кінця. Потроху думаю про майбутнє, бо пригадалося мені, що з самого початку мовилося лише про дев’ять місяців. Думка, що мені може не вдатися продовжити термін на наступні ще дев’ять місяців, мене трохи непокоїть. А коли я стурбований, смокчу палець особливо сильно. Все валиться на мою голову. Мабуть, через те й виростає на ній щоразу більше волосся.

Мама не може стояти надто довго, бо її це втомлює. В автобусі мало хто поступається нам місцем. Мама каже, що це, мабуть, тому, що її вагітність не така вже й помітна. Але коли вона хоче сісти, то я трохи їй допомагаю. Я переконався, що коли натискаю ногами об стіну, живіт при цьому випирається, і зазвичай хтось підводиться й говорить:

Прошу дуже, може, ви собі сядете?

* * *

Не можу втриматися від сміху, згадуючи про жарт, який я утнув тій пані, що називається акушерка. Ми знову були в неї. Вона дуже сиромудра, й Мама прислухається до її думки. Що б вона не сказала. Мама все сприймає дуже серйозно. Акушерка ніколи не трактувала мене, як когось поважного. До цього часу називала мене плодом, а лише тепер почала мене називати дитиною. Звучить це вже трохи краще, чи не так? Стверджує, що тепер я маю вже 40 сантиметрів довжини, вона може покласти руку на Мамин живіт і може визначити, які частини мого тіла вгорі, а які внизу. Водночас говорить, що, аби це знати, треба бути дуже досвідченою, бо дитя постійно змінює своє положення. А потім з великим досвідом поклала руку на Мамин живіт.

О, тут маємо голівку, – сказала акушерка.

А я в цю хвилинку миттю обернувся і виявилося, що під її рукою є щось цілком протилежне!

* * *

Мама не може правильно сидіти на кріслі, а Тато постійно звертає їй на це увагу. Каже, що коли вона так сидить із розставленими ногами і вип’яченим животом, то виглядає, наче відвідувач пивного бару при шостому великому кухлі пива. Мама ж наполягає, що це єдина позиція, в якій вона може сидіти і в якій мені не тісно. Мамі також важко підводитися. Коли хоче підвестися з глибокого крісла, відбувається непогана вистава: Мама дуже велика, а тому їй важко звестися. Тато сміється і каже, що коли вона так підводиться, то виглядає, ніби африканський носоріг, який проковтнув літака й перекинувся спиною в озеро зі слизькими берегами, а тепер розпачливо намагається підвестися на чотирьох ногах. А водночас подає їй руку й помагає встати, а Мама, вставши, починає його боксувати.

Й тоді бавимося всі троє.

* * *

Моєму Татові дійсно не щастить. Сьогодні Мама знову його побила. Щоправда, він міг би цього уникнути, коли хоча б на мить задумався, перше ніж щось сказати. Мама останнім часом дуже дратівлива й не завжди правильно реагує на жарти. Носить тепер сукні й інший одяг для вагітних, але що б не одягнула, все небавом стає тісним. Так принаймні стверджує. Крім цього, каже, що все це незручне й виглядає кумедно. Коли дивиться в дзеркало, її великий живіт доводить її до розпачу, й вона починає плакати. Я намагаюсь якомога більше скорчитися, щоб якнайменше хвилюватися, але це мало допомагає. А того вечора Мама мала виглядати особливо гарно, бо їх обох було запрошено на прийняття, куди Тато мусив одягнути на себе щось, що називається смокінг, отож Мама сказала, що нікуди не піде. Я просто не маю що вдягнути, – вибухнула вона.

А тоді Тато хвильку завагався й випалив:

– А що б ти сказала на намет?!

* * *

Атмосфера стає щоразу напруженішою. Мама накуповує безліч різних речей, і все для мене. Вчора придбала спеціальний столик для купання й перевивання немовлят, а сьогодні вибралася за пляшечками для годування. Повернувшись додому, наповнила одну з них теплим молоком і сказала Татові скуштувати.

– О ні, люба! – відповів він. – Це вже занадто.

Я на його місці скуштував би. Так просто, лише для забави. Тато сказав, що, на його думку, ємність з молоком, виготовлену зі скла, за своєю сутністю не порівняти з ємністю з молоком Мами. Не говори дурниць, – відповіла Мама. Мама моєї Мами, Бабуся, зробила зауваження, що столик, який купила Мама, надто високий, а тоді Тато сказав щось, що відняло Бабусі мову.

– Високий столик, – сказав, – це саме те, що потрібно. Бо коли покладемо на нім дитину, а самі дивитимемося телевізор в іншій кімнаті, нам буде краще чути, коли малюк упаде!

* * *

Почали ми з Мамою відвідувати курси з догляду за немовлятами. Не знаю точно, про що там йдеться, бо здебільшого я сплю, замість слухати. Мама дуже хотіла, щоб Тато теж у цьому брав участь, але він сказав, що вони там не в змозі навчити його про дитину чогось такого, щоб він уже не знав.

Все, що треба робити, – каже Тато, – то це належно зволожувати дитину згори й осушувати знизу. А щодо науки повивання, то теж не маю наміру морочити собі цим голову. В Америці не існує проблеми обмочування пелюшок дітьми. Там матері дають їм молоко в порошку й залишається зробити лише одне… – очистити їх порохотягом кілька разів на тиждень!

Тато завжди говорить щось подібного, коли його чує Бабуся. Вона тоді впадає в паніку, а він мало не вмирає зі сміху. Мій Тато – дуже дивний чоловік. Хотілось би мені колись з ним познайомитися.

* * *

Моя Мама вже на восьмому місяці. Так відповідає кожному, хто її про це питає. А питають усі. Всі хочуть знати, коли це настане. Я б хотів, щоб розмовляли про щось інше. Стаю неспокійним, дратівливим, дістаю майже алергію щоразу, коли йдеться про щось, що стосуватиметься до мене. Але це неможливо. Я переконаний у цьому цілковито! На мене хай не розраховують. А окрім цього, мушу турбуватися про свою вагу. Ця мудрагелька, котра знає про мене все, – акушерка – каже, що впродовж останніх шести тижнів я поправився більше, ніж на два кілограми. Мама теж прибавляє у вазі, й акушерка сказала їй трохи обмежити споживання калорій. Мабуть, мені слід робити так само, бо незабаром навіть не зможу тут рухатися. Постараюся менше смоктати палець. Напевне, є в ньому повно калорій, і, мабуть, саме тому я так поправився.

Коли б я міг скинути трохи ваги, то мав би тут значно більше місця.

Частина 1Частина 2 | Частина 3 | Частина 5