У деяких примітивних народів мами носять своїх дітей у клункові на плечах. А от у цивілізованих країнах дітей перевозять у візках, які мами везуть перед собою. Так само це можуть робити й тати.
Мій візочок якраз ґрунтовно відремонтували. Це було необхідно, позаяк він дістався мені від старшого брата.
Тато сказав, що візок тепер виглядає як новий: у ньому нова ручка та оббивка.
Тепер мій візочок має чотири нових безкамерних радіальних колеса, нову перекладину, нові підвіски й нові дуги безпеки подвійної дії.
І ще новий триступінчастий напівавтоматичний велюровий сонцезахисний дашок.
Це все розповів тато.
Отож зараз у мене справжній дитячий візок.
– Гіт сезону! – підтвердив тато.
Мама могла вибрати із чотирьох барв: ясно-зеленої, помаранчевої, жовтої і червоної із полиском. Вибрала червону. А потім мало не впала, коли уздріла кінцевий результат.
– Щось неймовірного! – сказала татові й мені.
Певно, це була похвала.
– Цей візок такий гарний, що спокійно витримає ще й маленьку сестричку! – додала, звертаючись до тата.
Але тато не хотів навіть слухати.
– Спокійно! – вимовив він. – Без фанатизму, добре?
І вирушив зі мною на велику недільну прогулянку нашою маленькою дільницею, яку складають головно одноповерхові будиночки.
– Ну, і як було? – запитала мама, коли ми повернулися додому.
– Чудово! – із гордістю повідав тато. – Нам удалося випередити всіх, хто ото собі шпацерував у нашій дільниці!