Коли дитина відмовляється приймати їжу, не можна малюка надто наполегливо до цього схиляти, а тим більше змушувати. Це викликає спротив і може спричинити до того, що в дитини справді виникне відраза до їжі.
Буває, що мені зовсім не хочеться їсти, й коли до мого рота наближається ложка з кашкою, я міцно затуляю вуста.
– Ну, гамай гарно! – каже тоді мама.
Вона пробує кашку і знову намагається запхати мені ложку до рота, але я не даю.
– Нині він знову якийсь неможливий, – говорить мама татові.
– Давай, може, я спробую, – пропонує тато.
Він бере ложку, набирає кашки й водить її перед моїм носом то в один бік, то в другий.
– Бззззз, а зараз летить такий великий, великий літак, і – знаєш, що зараз треба зробити?
Ні, не маю жодного уявлення.
– Великий, величезний літак мусить залетіти до ангару… Відкрий гарно ротика, щоби той великий, великий літак міг сховатися в ангарі… Бззззззззз!
Ну добре, я відкриваю рота, й тато може запхати у нього кашу. Ми обидва сміємося і пробуємо ще раз.
– Бззззззззз… знову летить великий літак.
Відкриваю рота, аби той літак міг залетіти, й ми знову сміємося.
Мама сидить побіч, киває головою і задоволено спостерігає за тим, що діється.
– Нині дуже багато літаків, – стверджує вона.
Якраз надлетів наступний, отож я швиденько відкриваю рота.
– Решту вже напевно може з’їсти і без літаків, – робить висновок мама.
Тато грізно зиркає в її бік, набирає на ложку велику порцію каші й каже:
– Це неможливо. А тут диспетчерська вежа, і щойно прилетів великий тумбо-юмбо. Бззззззззз!