Діти народжуються із природною потребою смоктати. Однак про такий негігієнічний винахід, як пипка годі сказати щось добре. Він щохвилини падає на підлогу, випадає із колиски, з візка і з ліжечка. Часто, коли його знову подають дитині, то витирають лише поверхнево.
Не заперечую, що вівсяні пластівці, терта морква, м’ята картопля та інші такі речі дуже смачні.
Але понад усе на світі смачніша моя пипка.
Маю їх шість.
Є, правда, ще дві, але я повигризав у них дірки, тому там залишається мало смаку.
Пипка дуже допомагає, коли я плачу.
Бо майже завжди перестаю, коли її отримую.
Інколи бабуся подає мені особливо смачну пипку.
Бо коли мене, як каже бабуня, годі витримати, вона занурює її у цукерничку. Мама й тато заборонили бабусі макати пипку в будь-що.
Взагалі вони обоє проти того, аби давати мені пипку. Тато стверджує, що – це релікт темних часів.
А мама каже, що через таку пипку потому криво ростуть зуби.
Й хоча вони частенько повторюють такі нісенітниці, та врешті-решт усе одно дають мені пипку, бо інакше не годні мене втихомирити.
Непогано, правда?
Ото якраз сказали, що невдовзі мені доведеться зовсім відвикнути від пипки. Дуже добре, можете спробувати. Але приготуйтеся до важкої боротьби.
Бо я готовий боронити всі мої шість пипок до… до… до останку.