Певні інфекційні захворювання трапляються дуже часто й майже всі діти на них хворіють. Проте батькам під жодним приводом не можна легковажити таку недугу. Вони мусять неодмінно звернутися до лікаря, аби дитина, у разі потреби, отримала необхідну допомогу.
Щось я погано почуваюся.
Лежу ото в ліжку й – мені зовсім нічого не можна, бо мама каже, що я хворий, що маю свинку, бо спух за вухами.
Тато щось читає із такої великої товстої книжки, а потому повідомляє, що, на його думку, в мене червона висипка, бо ось під носом видніється червоняста плямка.
Потому читає далі й стверджує, що це може бути вітряна віспа, бо у центрі тієї плямки зробився якийсь маленький міхурець, наповнений рідиною.
Але мама витирає мені червону плямку хустинкою — і в мене вже немає вітряної віспи.
Тато далі читає ту товсту книжку. А потому розглядає мене цілого крізь велику лупу.
– Кір! – стверджує він. – Треба викликати лікаря. У дитини висипка по цілому тілі.
Тато говорить, що у книзі сказано: очі в хворого спершу сльозяться, а потім стають червоні.
І далі вголос: «На тілі подекуди з’являються червоні прищики».
Врешті приходить пан лікар і оглядає мене. Тато з мамою мають вельми серйозний вигляд.
– Реакція на фрукти, – стверджує лікар. – На якийсь час треба припинити давати йому будь-які фрукти.
– І жодних ліків? – питає мама. – Жодного пеніциліну чи чогось такого?
Пан лікар гладить мене по голівці.
– Ліпше нехай ото встає з ліжка й рухається, як звичайно. Це йому більше поможе, – каже він.
Пан лікар дуже-дуже добрий.