Під мас купання мамі не можна поспішати, бо завжди мусить минути трохи часу, поки дитина призвичаїться до води. З іншого боку, не варто й надто затягувати купіль, аби малюк не змерз.
Я саме купався.
Купання водночас і добре, і недобре.
Недобре – коли мене хочуть запхати до ванни, а я не хочу і впадаю у плач. Та мене все одно занурюють у воду – й тоді я зазвичай одразу перестаю плакати. Дуже приємно сидіти собі у ванні й плюскатися у водичці.
Але знову погано, коли мені треба звідти вилазити, а я, звісно, хочу.
Тоді я знову плачу, але мама таки мене витягує.
Потому знову стає дуже приємно, коли вона витирає мене рушником, а я собі так сиджу.
Ото якусь хвилину тому, коли мені було так добре, саме прийшов тато. Він хотів подивитися, який я чистенький.
Тато торкнув моє плече.
– Ого! – вигукнув він із подивом. – Коли це в тебе встигли нарости отакі мускули?
Мій старший братик також має мускули й недавно сказав, що може побити усіх на світі. Тато привів маму й спробував було з неї пожартувати.
– Дивися, мила, – каже він. – Цей малий жук он які біцепси вже наростив! Помацай лишень!
Мама взяла мене на руки, міцно притулила до себе і поцілувала.
– Але я кажу про біцепси! – нагадав тато.
Мама помацала мої біцепси.
– Ай справді! – вигукнула вона. – Вони просто богатирські!
А потому так багатозначно поглянула на тата й додала:
– Давно пора, аби в цьому домі врешті-решт з’явився справжній чоловік!