Кожна дитина – і так було ще в доісторичні часи у печерних людей – володіє цілою гамою артистичних талантів. Найшвидше виявляються здібності до того, що можна назвати «примітивним малярством».
Полуничне варення можна їсти.
Однак неможливо з’їсти всю банку полуничного варення.
Та можна запхати до нього руку і потому облизати пальці.
Поки є бажання.
Бо варення із полуниці смакує тільки на початку.
Потім воно набридає, і їсти його вже не хочеться.
Зате з ним можна робити багато інших речей.
Звичайно, коли на хвильку залишаєшся сам у кухні.
Отож мені вдалося дістатися до нової банки з полуничним варенням, із якої мій брат зняв накривку, бо хотів трохи поласувати.
Багато з того, що можна зробити з варенням, найліпше виходить тоді, коли цього ніхто не бачить.
Можна намалювати на стіні чудові картини. На них навіть можна щось розпізнати. На підлозі також можна щось зобразити.
Врешті можна розмалювати себе.
Можна розмазати собі варення на штанцях та на сорочині.
І по обличчі, і ще по волоссі.
І тоді виглядаєш немов ялинка.
Я тішуся від самої думки, що ось зараз увійде мама й побачить мене.
Я майже певен, що вона у захопленні сплесне руками і вигукне:
– Ох, пташку, але ж ти гарно бавишся маминим варенням! Який ти вже великий, розумний хлопчик!
Напевно так скаже, тільки-но уздрить, що я розмазав цілу банку варення.