Уміння

У річному віці дитина володіє багатьма навичками: може ходити, тримаючись за меблі, може вимовити декілька простих слів, може махати ручкою, робити «тосі, тосі лапки», стягати з ніг шкарпетки – й багато-багато інших речей.

Я вже вмію сам одягатися.

Себто не зовсім, але трошки.

Вмію натягнути собі шапку на очі – й мене нема.

Так само вмію роздягатися.

Скажімо, можу постягувати собі з ніг шкарпетки.

І можу робити це стільки разів, скільки мама їх на мене вбиратиме.

А знаєте, що ще можу?

Можу показати бабусі й дідусеві, який великий виросту.

Отакииииий великий!

Ще вмію бавитися з дідусем у «тосі, тосі лапки».

Дідусь бере мої долоньки, плескає ними, й ми разом співаємо:

«Тосі, тосі лапки, підемо до бабки, від бабки до тата – там киця кудлата».

Ми плещемо обіруч і повторюємо знову.

І щоразу на останніх словах разом заходимося сміхом.

Та я вмію ще більше.

Вмію пройти о-отаку відстань.

Зовсім маленьку.

Мама міцно тримає мене, а тато витягує до мене руки, та так, що майже мене торкається.

І коли каже: «Ходи до тата», – я йду.

Правда, іще хвильку чекаю, і тато повторює те саме вдруге. І знаєте, що тоді роблю? Іду!

Роблю цілий крок!

Не падаючи, розумієте?!