Новонароджена дитина потребує близько 20 годин сну, у шість місяців вона спить уже тільки близько 16 годин, а після року – приблизно 14-15 годин.
Мама каже, що я маю спати 15 годин на добу. Й ось якраз зараз мені захотілося спатоньки. Але то нічого, бо всі трішки змучені.
І я, і Ганібал, і мої книжки з малюнками, й усі мої забавки, й моя пипка, і моя ковдрочка, і моє ліжечко, і навіть мій горщик, який он стоїть у кутику.
Так-так, ми всі дуже стомилися.
Зараз, іще тільки почекаю, поки прийде мама і поцілує мене надобраніч і промовить усі ті ніжні слова, які завжди говорить мені перед сном.
– На добраніч, пташку! Нинішній день скоро стане вчорашнім, і ти й не зогледишся, як нічка мине. А коли ніч скінчиться, настане ранок і знову принесе нам чудовий день. І пам’ятай, щоб зранку розповів матусі все, що тобі вночі насниться. А зараз покажу тобі Місяць на небі й поцілую у ці милі маленькі щічки.
Ось таке мені розповідає мама щоразу, коли накриває мене перед сном.
І хоча я не все із того розумію, але дуже люблю, коли вона це говорить таким стишеним голосом, і невдовзі засинаю.
Але перед тим мене ще чекає ніжний цілунок на добраніч. І він дозволяє мені забути про всі турботи, про всі клопоти, які я мав упродовж дня із мамою і татом, з моїм старшим братом та й узагалі з усім.
І заки порину в сон, іще встигаю подумати: «Мама – найкраща у світі!»
КІНЕЦЬ