У вихованні все залежить від стосунків любові між батьками і дитиною. Нічого-бо не вийде, якщо не задоволено потребу дитини в любові. Лише дитина, яка відчуває, що її справді люблять, що про неї піклуються, може показувати найліпші результати. Ви можете по-справжньому любити свою дитину, проте доки вона цього не відчуває – доки ви не говорите мовою, яка б передавала їй вашу любов – дитина не відчуватиме, що її люблять.
Потрібно задовольнити емоційні потреби дитини
Розмовляючи мовою любові своїх дітей, ви зможете втамувати їхню «емоційну спрагу». Коли дитина відчуває, що її люблять, їй набагато легше дотримуватися дисципліни і досягати успіхів у навчанні, ніж коли її емоційні потреби не задоволено.
У кожної дитини є емоційні потреби, завдяки яким вона формується в дитинстві і юності. Як автомобіль, який не може рушити з місця, якщо його не заправлено бензином, так і наші діти не можуть розвиватися, якщо їхні емоційні потреби не задоволено. Ми маємо про це дбати, бо інакше годі керувати їхнім розвитком і плекати їхні здібності.
Однак як належить задовольняти ці потреби? Звісно, любов’ю, проте таким чином, щоб надати дітям можливість відповідно зростати і розвиватися.
Ми маємо задовольнити емоційні потреби наших дітей через необмежену любов, тому що справжня любов завжди така. Необмежена любов – це любов повна, яка приймає дитину такою, якою вона є, а не за те, що вона робить. Не має значення, що дитина робить (чи не робить) – батьки все одно її люблять. На жаль, батьки часто виявляють любов умовну, яка залежить від чогось іншого, ніж те, ким є їхня дитина. Любов умовна базується на зовнішніх виявах, як-от подарунки, нагороди і заохочення дітей, які поводяться правильно або навчилися це вдавати.
Зрозуміло, що дітей необхідно навчати дисципліни – але тільки після того, як будуть задоволені їхні емоційні потреби. Вони можуть бути задоволені лише в один спосіб: необмеженою любов’ю. Наші діти безнастанно прагнуть любові. Лише необмежена любов може вберегти дитину від почуття, що її не люблять, відчуття провини, страху, небезпеки. Лише коли ми даруємо нашим дітям необмежену любов, то зможемо глибоко розуміти їхню поведінку, хай якою вона буде.
Більшість батьків люблять своїх дітей і хочуть, щоб діти це відчували, проте лише одиниці знають, як виразити свої почуття. Це відбувається лише тоді, коли батьки знають, як любити без обмежень, щоб діти відчули, що їх люблять по-справжньому.
Як дитина відчуває, що її люблять
У сучасному суспільстві виростити емоційно здорових дітей – щораз важче завдання. Більшість батьків утікає від проблем наркоманії. Насилля, що поширилося в багатьох містах і містечках, сповнює батьків тривогою, чи їхні діти взагалі зможуть досягнути зрілості?
У цій жорстокій реальності ми промовляємо батькам слова надії. Ми хочемо, щоб ви насолодилися стосунками любові з вашими дітьми. Якщо діти відчувають, що батьки справді їх люблять, вони охочіше сприйматимуть батьківський провід у всіх ділянках свого життя. Це станеться, коли ви розмовлятимете мовою любові, яку діти розуміють і здатні на неї відповісти.
Щоб дитина відчувала любов, ми мусимо навчитися розмовляти унікальною мовою любові малюка. Кожна дитина має особливий шлях сприймання любові. Загалом існує п’ять способів, якими діти (зрештою, всі люди) виражають і сприймають емоції. Це:
- фізичний дотик,
- слова утвердження,
- спільне проведення часу,
- подарунки і
- служіння.
Якщо у вашій сім’ї кілька дітей, то цілком можливо, що вони розмовлятимуть різними мовами, оскільки це різні особистості. Доволі поширеним є випадок, коли двоє дітей відчувають батьківську любов по-різному.
Різні способи виражати любов
Хай яку мову любові ваша дитина розуміє найліпше, вона, безумовно, потребує, щоб це виражалося одним способом. Безумовна любов є провідною зіркою для батьків у вихованні дітей. Без такої любові губиться саме значення батьківства.
Перш ніж візьмемося досліджувати п’ять мов любові, давайте розглянемо природу і значення необмеженої любові.
Найліпше визначення безумовної любові можна зробити, якщо показати її дію. Ми любимо дитину без огляду на те, як вона виглядає, не через її якості, схильності чи вади, не через те, чого від неї очікуємо, і, що найважче, без огляду на її поведінку. Це не означає, що нам усе в її поведінці подобається. Це означає, що ми виявляємо любов до дитини увесь час, навіть коли її поведінка не надто добра.
Виглядає як уседозволеність? Ні. Тут на перше місце ставиться найважливіше: перед тим як будь-чого навчати дитину, потрібно задовольнити її емоційні потреби. Тоді батьківські вимоги сприйматимуться без спротиву чи образи.
Дехто побоюється, що такий підхід може призвести до «зіпсуття» дитини, проте це хибний погляд. Жодна дитина не може отримати занадто багато безмежної любові, вираженої у відповідний спосіб. Дитину може «зіпсути» брак виховання або невідповідна любов. Справжня безмежна любов ніколи не зіпсує дитину: просто неможливо, аби батьки дарували її надто багато.
Ці принципи можуть виявитися складними для вас, якщо вони заходять у суперечність із тим, що ви, як правило, вважаєте слушним. Але інакше вам так і не вдасться відкрити, як дарувати безмежну любов своїм дітям. Натомість, коли спробуєте і побачите результати, то робити це стане щораз легше. Отож, звільніться від упереджень і дійте так, як найліпше для ваших дітей, і знайте, що ваша любов дозволить їм стати добре вихованими і щасливими.
Якщо ви не любите своїх дітей саме так, то спершу це може виявитися для вас важким. Проте якщо знайдете шлях до любові без жодних умов чи обмежень, то побачите неймовірний ефект у всіх ваших стосунках, бо ви щораз більше зможете дарувати і любити. Зрозуміло, ніхто не є досконалий, і ви теж не очікуйте від себе, що зможете увесь час виявляти безмежну любов. Та якщо візьмете це за мету, то будете знаходити в собі щораз більшу здатність любити.
Дуже корисним буде час від часу нагадувати собі певні очевидні речі, які стосуються наших дітей:
- Вони діти.
- Вони діють як діти.
- Поведінка дітей буває різною.
- Якщо батьки люблять своїх дітей, то ті щораз більше ставатимуть відповідальними і зрілими.
- Якщо батьки виражають любов до дітей тільки тоді, коли вони добре поводяться (обмежена любов), діти не відчувають, що їх люблять по-справжньому. Це позначається на їхній самооцінці. Такі діти не почуваються затишно і безпечно, а це заважає досягнути самоконтролю і відповідальності. Отже, батьки відповідають за розвиток і поведінку дітей такою ж мірою, як і вони самі.
- Якщо батьки виражають любов до дітей лише тоді, коли ті виконують їхні вимоги і сподівання, то діти не віритимуть у власні сили. Їх пригнічуватиме тривога, низька самооцінка і гнів. Щоб цьому зарадити, батьки мають частіше нагадувати собі про власну відповідальність за загальний розвиток дитини.
- Якщо батьки виражають любов до дітей без жодних умов, то це дарує дітям почуття безпеки і певності в собі, що в дорослому житті допоможе контролювати свої почуття і дії.
Звісно, поведінку наших синів і дочок зумовлює вік. Підлітки діють інакше, ніж маленькі діти, та й у тринадцять років реакція не така, як у сімнадцять. Проте ми мусимо пам’ятати: вони все ще діти, тому часом припускатимуться помилок. Треба виявляти терпіння, поки вони виростуть.
Любов і…
Ми зосередили увагу передусім на емоційних потребах дітей та способах їх задоволення. Це спричинено тим, що потреба в любові є найглибшою емоційною потребою і найбільшим переживанням у наших стосунках з дітьми.
Фізичні потреби легше виявити і легше задовольнити, проте вони так не впливають на подальше життя. Звісно, ми зобов’язані забезпечити своїм дітям житло, харчування й одяг. Але ми також відповідаємо за те, щоб виховати їх розумово й емоційно зрілими людьми.
Уже написано багато томів про те, що діти мусять розвинути в собі здорову самооцінку. Дитина із завищеним самосприйняттям бачитиме себе найліпшою по відношенню до інших, – як самородкові, якому має належати все, що тільки забажає. При заниженій самооцінці дитину пригнічуватимуть такі-ось думки: «Я не такий симпатичний, спортивний, вродливий, як інші». Життя такої дитини окреслюють тези «я не можу» і «я не вмію». Щоб наші діти розвинули в собі здорову самоповагу, тобто змогли в майбутньому стати повноцінними членами суспільства, здатними продуктивно і творчо працювати – це і справді вартує найбільших батьківських зусиль.
Інша універсальна потреба дітей – безпека і певність. У нашому нестабільному світі батькам щораз важче дати дітям почуття впевненості і затишку. Щораз частіше можна почути болючі слова від дітей, які запитують батька: «Ти мене покинеш?» Бо в багатьох друзів таке вже сталося. Якщо один із батьків уже залишив сім’ю, дитина може відчувати страх, що й другий також її покине.
Дитині потрібно розвивати стосунки з оточенням, щоб навчитися цінувати кожну людину і будувати дружбу на взаємній повазі й допомозі. Без цього вона може стати замкнутою і залишитись такою в дорослому житті. Якщо дитині бракує справжніх родинних стосунків, то це може спотворити її характер. Важливим аспектом стосунків є вміння правильно ставитися до авторитету. Успіх на всіх етапах життя залежить від розуміння і шанування авторитету. Без цього й інші здатності важитимуть не надто багато.
Батьки мають допомогти своїм дітям розвинути їхні особливі обдарування і таланти, тоді діти розумітимуть значення виховання і відчуватимуть внутрішнє задоволення від використання своїх природних здібностей. Свідомі батьки повинні підтримувати рівновагу між вимогами і заохоченням.
Любов найбільша
Потреба дитини в любові є найпершою з усіх. Приймати любов і вчитися її дарувати – це основа, на якій зростають усі позитивні людські стремління.
Перші роки життя
Для немовляти не існує різниці між молоком і ніжністю, між їжею і любов’ю. Без їжі дитина помре. Без любові вона загине від емоційного голоду і стане неповноцінною в житті. Більшість досліджень з цієї теми засвідчує, що життєва емоційна основа закладається упродовж перших вісімнадцяти місяців, зокрема в стосунках матері й дитини. «Харчами» для майбутнього емоційного здоров’я є фізичний дотик, лагідні слова, ніжна турбота.
Коли дитина починає ходити і щораз більше усвідомлює себе, то прагне відділитися від тих, які її люблять і від кого вона залежить.
Дитина стає щораз більш самостійною і пізнає нові активні форми любові. Вона більше не є пасивним споживачем любові, а вже може відповідати на неї, хоча це ще радше форма володіння особою, яку дитина любить, аніж дарування себе. Упродовж кількох подальших років здатність дитини виражати любов зростає, і якщо вона й далі отримує любов, то щораз більше розвиватиме в собі здатність нею ділитися.
Основа любові, закладена в перших роках життя, впливає на здатність дитини вчитися і великою мірою визначає спроможність сприймати нову інформацію. Багато дітей, які ідуть до школи, не готові вчитися, бо не підготовлені до цього емоційно. Дітям потрібно досягти відповідного емоційного рівня зрілості, щоб вони здобули здатність ефективно навчатися відповідно до свого віку. Просто записати дитину до ліпшої школи чи змінити вчителя – це не вихід. Ми мусимо переконатися, що наші діти емоційно готові навчатися.
Підлітковий період
Задовольнити потребу дитини в любові не так просто, як може здаватися, особливо, коли вона вступає в підлітковий період. Підлітковий період сам у собі несе певні загрози, проте, якщо дитина вступає в цей вік, а її потребу в любові не задоволено, то це особливо робить її вразливою до проблем, притаманних цій віковій групі.
Діти, яких виховують через любов, обмежену певними умовами, вчаться любити саме в цей спосіб. Коли вони вступають у підлітковий вік, то часто застосовують маніпуляції і контроль по відношенню до своїх батьків. Якщо їм хочеться, вони приносять радість своїм батькам. Якщо не хочеться, то доводять їх до відчаю. Батьків це просто паралізує – вони-бо сподіваються, що підлітки їх слухатимуться. Однак ці підлітки не вміють любити без умов. Це зачароване коло зазвичай є причиною агресії, образ, спротиву підлітків.
Любов і почуття дітей
Діти – емоційні істоти, і світ вони сприймають насамперед емоційно. Останні дослідження навіть доводять, що емоційний стан матері впливає на дитину ще в материнському лоні. Плід реагує на гнів чи радість матері. Мірою того, як діти підростають, вони стають надзвичайно чутливі до емоційного стану своїх батьків.
Вони надзвичайно чутливі до наших почуттів. От чому діти так тонко реагують на вияви любові до них. І саме тому бояться нашого гніву.
Ми маємо передавати любов мовою, яку наші діти розуміють. Підліток, котрий тікає з дому, – це дитина, яка переконана в тому, що її ніхто не любить. Багато батьків таких утікачів заперечать і скажуть, що вони люблять своїх дітей. Напевно, так воно і є. Проте вони не зуміли виразити цю любов. Батьки готують їжу, перуть білизну, возять дітей до школи, забезпечують освіту і відпочинок. Усе це становить важливі вияви любові – якщо на перше місце поставлено любов без жодних умов та обмежень. І ці вияви ніколи не замінять отой найважливіший вид любові, ну а діти відчувають різницю, чи вони отримують те, чого найбільше прагнуть.
Як передавати свою любов
Сумна правда полягає в тому, що лише дехто з дітей відчуває до себе безмежну любов і піклування. Друга правда така, що більшість батьків глибоко люблять своїх дітей. Звідки береться така жахлива суперечність? Головна причина в тому, що дуже мало батьків знають, як донести свою любов до сердець своїх дітей. Деякі батьки вважають: оскільки вони люблять своїх дітей, то діти само собою знають про це. Інші батьки гадають, що досить сказати дитині: «Я тебе люблю», аби цю любов передати. На жаль, це не так.
Любов і дії
Звісно, добре любити й висловлювати це, проте цього не досить, аби дитина відчувала, що її безмежно люблять. Причина полягає в тому, що дітей переконує поведінка. Вони реагують на дії – на те, що ви з ними робите. Отож, щоб до них наблизитися, ви маєте любити їх по-їхньому, тобто виявляти це у своїй поведінці.
Досягти цього становить справжній виклик для батьків. Наприклад, якщо у вас був жахливий день, і ви геть не маєте сили, коли повертаєтесь додому, то в той момент не відчуваєте якоїсь особливої любові. Проте ви мусите поводитися так, щоб ваша поведінка простими способами виявляла любов. Вам треба виявляти любов до дітей навіть тоді, коли не відчуваєте в собі сили любити.
Ви можете спитати, чи це чесно і чи ваші діти не бачитимуть, як є насправді. Так, бачитимуть, бо вони надзвичайно чутливі емоційно. Діти знають, коли ви не відчуваєте любові, але бачать цю любов у вашій поведінці. Чи не здається вам, що вони відчуватимуть ще більшу вдячність і визнання за те, що ви здатні виявляти любов, хай що діється у вас всередині? Ваші діти розумітимуть, що ви до них відчуваєте, через те, як ви з ними поводитесь.
Якщо ви візьметеся перечислювати всі вияви любові до дітей у поведінці, то маю сумніви, чи зможете заповнити більше, ніж одну сторінку. Насправді не існує так багато способів, і це добре, бо тим простіше для вас. Що означає повністю задовольнити потребу ваших дітей у любові?
Вам просто варто пам’ятати, що вияви любові в поведінці мають бути поділені на фізичні дотики, спільне проведення часу, подарунки, служіння і слова утвердження.
Розмовляти мовою любові своєї дитини
Як ми вже говорили, існує п’ять мов любові, і ваша дитина найліпше володіє однією з них, що найповніше передає їй любов. Розмовляти мовою любові вашої дитини означає задовольнити її глибоку потребу в любові. Це не означає, що ви маєте розмовляти лише цією основною мовою любові. Діти потребують усіх п’яти мов, щоб задовольнити свої емоційні потреби. Це означає, що батьки мають навчитися розмовляти всіма способами. У наступних п’яти розділах покажемо, як цього досягти.
Ваші діти мають отримувати любов у всіх виявах. Та більшість дітей володіє головною мовою любові, що промовляє до них більше, ніж інші. Якщо ви справді хочете задовольнити потребу дітей у любові, то тут вирішальним моментом є виявити їхню основну мову, що виражає любов.
Ми допомагатимемо вам з’ясувати основну мову любові вашої дитини. Проте тут буде одна заувага: якщо ваша дитина має менше, ніж п’ять років, не сподівайтеся вирахувати її головну мову любові. Ви не зможете цього зробити. Дитина може давати вам ключ до розгадки, однак рідко буває чітко видно її головну мову любові. Розмовляйте усіма п’ятьма мовами. Ніжний дотик, слова утвердження, спільне проведення часу, дарунки й служіння однаково надаються, щоб задовольнити потреби дитини. Якщо потребу в любові задоволено, і ваша дитина відчуває це, то їй набагато легше буде вчитися і ставати відповідальною в інших ділянках. Любов поєднується з усіма іншими потребами, що їх має дитина. Використовуйте всі п’ять мов любові також тоді, коли ваша дитина вже старша, бо вона потребує цього, щоб досягти зрілості, навіть якщо понад усе вимагає однієї мови.
Друга заувага: коли відкриєте головну мову любові вашої дитини, і вона вже отримуватиме любов так, як потребуватиме, не очікуйте, що все в її житті перебігатиме нормально. Будуть кроки назад і непорозуміння. Проте ваша дитина, немов квітка, живитиметься від вашої любові. Якщо дитина отримує живильний струмінь любові, то вона розквітне і благословлятиме світ своєю красою. Без любові ж перетвориться у зів’ялий цвіт, спраглий води.
Оскільки ви хочете виховати своїх дітей цілком зрілими особами, то прагнутимете виявляти любов усіма мовами, щоб далі навчити їх самих цьому мистецтву. Бо любов становить цінність не тільки для ваших дітей, а й для тих осіб, з якими вони ітимуть разом у житті, з якими співпрацюватимуть.