…погляд з боку
Після всіх пригод, ми нарешті пристали до твердої землі. Я першим скочив на берег, де на мене наскочив ведмідь. Усі на кораблі витріщили очі – мовляв, як я виплутаюся із цієї халепи? Та в барона Мюнхаузена знайдеться і на це рада! – Доброго дня, друзяко, – посміхнувшись од вуха до вуха, сказав і я так …
Бралося вже під вечір, коли ми вертали додому (щоправда, не всі – багатьом припав до смаку їстівний острів!). Небавом ми угледіли на обрії землю й стрілою помчали до неї, а вона… до нас. Йой! Та це ж не земля, а велетенська риба! Ну, ми тоді, звісно, ноги в руки та тікати, одначе хижа рибина вже …
Після пригоди на Місяці я пристав до товариства голландців. Це було навзаєм приємне знайомство, і ось чому. – Куди це ви прямуєте? – спитав я голландців. – Та галасвіта, на пошуки пригод! – Тоді мені з вами! Спершу мандрівка минала добре. Коли враз потемніло і налетів страшенний шторм. Почалася хитавиця, блискавки так і ганялися одна …
Якось я вирушив відкривати Південний полюс. Не забиватиму вам голову тим, що траплялося мені дорогою. Хоча декого це і приголомшило б, одначе я чимало попобачив по світу, тож мене важко здивувати. – А як же летючі люди? – спитаєте ви. – Пхе, теж мені дивовижа! Це могло б справити неабияке враження на сиднів і лежнів, …
Одного разу я подався до Індії, прихопивши свого найкращого мисливського пса. Ми перебували ще за триста миль від берега, коли собака почав вистрибувати й радісно гавкати, а відтак зробив стійку, ніби унюшив куріпок. Я вмить усім доповів, що неподалік дичина, але мої слова викликали… найщиріший гучний регіт. Капітан судна взагалі узяв мене на кпини – …
Вдячні англійці запросили мене трохи пожити в Англії, і, ясна річ, я не відмовився. Одного дня я гуляв вуличками Лондона і знічев’я рахував ґав. Того року стояла неймовірна спека – неначе сонце одужало після тривалої хвороби. Я геть змучився на осонні. А вітер ані шелесне! Страшенно втомлений, я вже не йшов, а дибуляв уздовж річки. …
Та супостати і на цьому не вгамувалися, а приволокли ще двісті, ні… триста! нових гармат. Одначе це дало мені можливість ще раз проявити відвагу й винахідливість. Якось за два місяці мене припросив на сніданок англійський генерал. Ми сиділи з ним і гомоніли про те про се. Коли це враз – брязь! – і шибка на …
Та на тому затяті іспанці не заспокоїлися. І, подвоївши сили, знову обложили фортецю. Дивлюся – вже ось-ось подужає неприятель. Як йому дати ради? Тут, бачте, вихід один – кмітливість. А ви вже впевнилися, що я неперевершений майстер на всякі химерні штукенції. Мигцем усе прораховую і доповідаю генералу. – Сміливий план, хай йому абищо! – запально …
Проте таке життя мені швидко набридло. Я так знудився за військовими подвигами, що, власноруч роздавши скарби султана жебракам, вирішив будь-що шукати слави. Аж тут дуже доречно розкочегарилася війна між Англією та Іспанією. Англійський генерал, якого обложили у фортеці Гібралтар, наслуханий про мою звитягу, покликав мене на допомогу. – Любий Мюнхаузене, ну придумайте хоч що-небудь! Мене …
Дізнавшись, що він геть-чисто зубожів, султан спаленів од люті, аж пика йому почервоніла, і почав вимахувати кулаками. А відтак негайно спорядив увесь турецький флот, аби наздогнати мене. – Повернути будь-що! – звелів він і затупав ногами. Тим часом я відплив від берега лише на дві милі, коли зирк – нас повним ходом наганяють турецькі кораблі, …