Категорії «Дитяча сторінка»

Чарівний ріжок

Ось і лелече гніздо. Воно наче й величеньке, а сісти не було де. Посередині не сидів, а стояв пан Ермен (бо ж так більше вільного місця), біля його ніг – пара сов, кіт Приблуда, на краєчку гнізда – підсліпуватий пугач. А знизу, нашорошивши вуха, звисали догори ногами кажани, аби займати менше місця всередині. От і …

Розділ тринадцятий

Ми з Вінн-Діксі вже звикли виходити з дому рано-вранці, щоб прийти до «Ґертрудиних годованців» саме тоді, коли Отіс грає для тварин на гітарі. Часом на ці концерти з нами заходила Пампушка: вона сідала на підлогу, обіймала Вінн-Діксі за шию – і ніби колисала його, як величезного плюшевого ведмедика. А коли концерт закінчувався, вона гуляла поміж …

Щурячий замок

А гуси летіли й летіли. Пережита нещодавно пригода з Мартином ніби додала табунові сил, аби летіти якнайдалі від людських поселень. А ще ця пригода додала їм поваги до малого Нільса. Ще б пак – це ж він утретє рятує комусь життя. Тому щоразу на перепочинку Акка знаходила для хлопця то якусь невелику рибинку, то ягоди …

Розділ дванадцятий

Першого дня моєї роботи ми з Вінн-Діксі прийшли до «Ґертрудиних годованців» так рано, що на вікні ще висіла табличка «Зачинено». Проте я одразу штовхнула двері – вони відчинились, і ми ввійшли всередину. Я хотіла гукнути до Отіса, що ми вже тут, аж раптом почула музику – найкращу музику, яку будь-коли чула. Я озирнулася, щоб дізнатися, …

Гусак у неволі

Минуло кілька днів відтоді, як гуси покинули озеро. Наприкінці березня стало тепліше, зелені галявинки свіжої травички звеселяли і людей, і звірів, і птахів. Ще б пак, адже з’явився соковитий корм для Акки з Кебнекайсе та її табуна. Утомившись у польоті, гуси опустились на зелений килим – його наче саме для них приготували луги. Поставивши вартового, …

Розділ одинадцятий

Тієї ночі саме була велика гроза. Та розбудив мене не грім і не блискавка. Розбудив мене Вінн-Діксі, що скавулів і тикався головою в зачинені двері спальні. – Вінн-Діксі! – обізвалася я. – Що ти робиш? Але пес не звернув на мене жодної уваги. Він і далі бився головою об двері, жалібно скавулячи. Я скочила з …

Малий рятівник

Хлопчик ішов та й ішов березневим лісом. Удень там було не страшно. Дерева вже не простягали кістлявих ручищ, скрізь щось щебетало, курликало, дзижчало, свистіло, стукотіло, і здавалося, що кругом усе тихо, мирно та привітно. Тільки от дружити з Нільсом ніхто не хотів. Замислившись, Нільс сів на сухеньке листя під розлогим старим дубом. Несподівано десь згори …

Розділ десятий

Отож я розповіла Ґлорії Дамп усе. Про те, як ми з пастором переїхали до Наомі, й мені довелося покинути всіх своїх давніх друзів. Про те, як мама нас залишила, і про ті десять фактів, що я знала про неї. А ще я пояснила, що тут, у Наомі, я сумую за мамою більше, ніж раніше, у …

Нільс шукає друзів

Після пригоди з лисом табун ґелґотів на крижині, обговорюючи по-своєму пригоду. Авжеж, гуси пережили страшну ніч! Цього лиса вони знали давно – не раз він їм дошкуляв під час перельоту, та й не тільки їм. Вони ж й ім’я його знали. Та ще нікому не вдавалося отак його провчити. Ще б пак – злодій накинув …

Розділ дев’ятий

Майже всі пригоди того літа відбулися зі мною завдяки Вінн-Діксі. Скажімо, без нього я ніколи б не зустріла Ґлорію Дамп. А мій собака нас познайомив. Сталося це так. Я їхала на велосипеді додому з «Ґертрудиних годованців», а Вінн-Діксі біг поряд. Коли ми саме минали дім Дьюбері, Данлеп та Стіві побачили мене, скочили на свої велосипеди …