…погляд з боку
Поки Хлопчик спав і бачив уві сні море, Вельветовий Кролик лежав серед старих книжок у кутку саду, за пташником, і йому було дуже самотньо. Мішок кинули на землю незав’язаним, тож, трохи покрутившись у ньому, він зміг висунути голову назовні і роззирнутися довкола. Кролик тремтів від холоду, адже звик спати в теплому ліжечку, крім того, його …
А потім, одного дня, Хлопчик захворів. Його обличчя почервоніло, він бурмотів уві сні, а його маленьке тіло пашіло таким жаром, що Кролику було гаряче, коли Хлопчик притискав його близько до грудей. У дитячій з’являлися чужі люди і цілу ніч горіло світло. Весь цей час Вельветовий Кролик лежав, ховаючись під ковдрою, і намагався не ворушитись. Він …
То було чудове літо! Біля будинку, де вони жили, був ліс, і довгими червневими вечорами після чаю Хлопчик любив гратися там. Він брав із собою Вельветового Кролика та, перш ніж піти збирати квіти чи гратися в розбійників між дерев, завжди влаштовував йому затишне гніздечко в папороті. Він був добрим хлопчиком і волів, аби його Кролику …
У дитячій всім заправляла жінка на ім’я Няня. Інколи вона не звертала уваги на розкидані іграшки, але інколи, наче вітер, вривалася до кімнати та розпихала їх по шафах. Вона називала це «прибиранням». Всі іграшки ненавиділи такі дні, а бляшані дужче за всіх. Кролик не дуже тим переймався, він був вельветовий і приземлявся м’яко, хоч як …
Жив собі колись Вельветовий Кролик, і спочатку він був прегарним – гладким та пухнастим, яким і має бути кролик. Його шубка була поцяткована білим та брунатним, а ще він мав справжні вуса з ниток і вушка, підбиті рожевим шовком. Тож, коли різдвяним ранком Кролик, з гілочкою гостролисту в лапах, визирав з туго набитої панчішки Хлопчика, …
Ми живемо в бухті, яку обоє, я і Лена, називаємо Крихтою-Матильдою. Дідусь каже, що для нього Крихта-Матильда – королівство. Він, дідусь, здебільшого городить нісенітниці, але я таки думаю, що він має слушність, що Крихта-Матильда – королівство, наше королівство. Між будинками й морем тягнуться широкі поля, а через них до узбережжя веде невеличка жорствяна дорога. Над …
Ми з Леною ходили в один клас. Лена там єдина дівчина. На щастя, тепер літні канікули, а то, за її словами, вона могла б урізати дуба. – Ти справді могла б урізати дуба, якби під тобою не виявилося матраца, коли ти гепнулась додолу, – сказав я їй згодом, увечері, у той час, як ми прогулювалися …
У перший день літніх канікул, по обіді, ми з Леною влаштували між нашими будинками канатну дорогу. Лена, як завжди, захотіла випробувати її перша. Вона хоробро вилізла на підвіконня, обома руками вчепилася в мотузку й обхопила її босими ногами. На те моторошно було дивитись. Я затамував подих, поки вона рухалася вбік свого будинку, все далі й …
Так минали тижні. Якогось дня зацвіли біля кам’яної стіни парасольки. Були вони такими гарними, що Миколці захотілося плакати від щастя. Квіти стали неабиякою окрасою місцевості, тому острів’яни із задоволенням стали приходити до мурів. Тут вони могли відпочити, порозмовляти або почитати книжку. Миколці здавалося, що вони усміхаються, дивлячись на дивовижні рослинки. Запах квітів, змішаний із веселковим …
Новонароджений їжачок-альбінос Мекі Вей робить свої перші кроки в житті. «Через що все-таки увесь цей галас?» – цікавиться білий крихітка-кенгуру під час візиту трьох прославлених гонщиків – Кріса Вермюлена, Марко Симончелі і Хуліана Симона, у його рідний Парк Дикої природи на австралійському острові Філіпа. Цей важливий птах – єдиний у природі віргінський пугач-альбінос. Через свою …