…погляд з боку
Одного разу хлопчик захворів і дядечко Римус пішов його провідати. Гостинна пані Саллі почастувала старого великим шматком пирога з родзинками. – Якщо хтось хворіє, – розважливо сказав дядечко Римус, підносячи пиріг до очей та оцінюючи його розміри, – то йому цього пирога вистачило б на місяць, а здоровій людині, ось, приміром, мені, його і на …
Злива розійшлося не на жарт, аж у хатині дядечка Римуса закрапотіло зі стелі. Крап-крап-крап!.. Але господар і його гість на те не зважали: дядечко підставив старого горщика, аби дощ туди стікав, а хлопчик вичікував нову історію. – Це було саме такої дощової днини, – почав оповідач, поглянувши в темряву за віконечком, яку раз у раз …
– Ану, капосне, йди сюди, кажу тобі, – заганяв дядечко Римус у загородку маленьке рожевобоке поросятко. А те, весело рохкаючи, гасало по подвір’ю, не розуміючи, що від нього хочуть. Хлопчик, що саме підійшов, весело засміявся. Дядечко махнув йому: – Краще допоможи мені, а тоді посміємося разом. Впоравшись із поросятком, дядечко Римус виконав обіцянку й почав …
Дядечко Римус вмостився зручніше на стільці й подивився хлопчику просто в очі. – Учора, – почав він тоном людини-що-розпочинає-неприємну-розмову, – я бачив одного з сусідських розбишак… І той халамидник видирався на чужу грушу ге-е-ен там, за парканом, а тоді мені здалося, – дядечко Римус зробив паузу, – наче якийсь хлопчина, ну дуже схожий на тебе, …
Після історії про Пані Гуску запала цілковита тиша, лише комарі дзижчали в сутінках. – Оце і все? – засовався на стільці хлопчик. – А що було з Братиком Лисом? Невже він не здогадався, що то Братик Кролик застеріг Пані Гуску? – Хе-хе, малий, який же ти нетерплячий!.. – поплескав його по плечах дядечко Римус. – …
Один маленький хлопчик щодня приходив до дядечка Римуса послухати цікаві оповідки. А їх, здавалося, дядечко знав (або й вигадував) цілу купу. І були ті казочки про метикуватого Братика Кролика, що понад усе ставив смішки та жарти; капосного Братика Лиса, який будь-що прагнув надурити кролика, та сам же у свої пастки й втрапляв; про невситимого Братика …
– Були часи, – почав дядечко Римус, вдоволено поглядаючи на себе в уламок люстерка, – коли Братик Кролик, Братик Лис, Братик Єнот та й інші тварини поводилися, наче люди. Звісно, вони не казали: «Позич мені свого коня» чи «Підвези мене», проте намагалися не докучати один одному та не потрапляти на очі. Братик Лис знав, що …
– Настали такі часи, – почав дядечко Римус, збираючи кінчиками пальців крихти тютюнцю та готуючись, як завжди після вечері, насолодитися люлькою, – коли Братик Кролик почувався так вільно й розкуто, що унадився заходити на територію Людини. Дуже скоро Людині набридло, що в неї щодня цуплять городину, і вона вирішила спіймати нахабу, влаштувавши пастку. – А …
– Одного вечора, – розпочав дядечко Римус, всадовивши маленького синочка пані Саллі собі на коліна та погладивши його по голівці, – Братик Опосум та Братик Єнот були задоволені, як ота лисиця, що потрапила до курника. – Чому, дядечку Римусе? – спитало хлоп’я. – Бо вони добряче попоїли, малий. Опосум напхався донесхочу фруктів, а єнот – …
– Мені здалося, – похмуро почав дядечко Римус, коли маленький хлопчик, наче стрибунець, ускочив у хатинку, – що я вчора бачив малюка, дуже схожого на тебе, який грався із тими пустунами – дітьми Пані Фейверс. З тими самими пустунами, – підкреслив дядечко, – з якими твоя мати заборонила тобі спілкуватися. Коли я повернувся додому, то …