Батьківська «забудькуватість»

Спочатку наведемо дві цитати з книги, яка носить доволі незвичну назву: «Книжка про виховання, яку можна читати дітям»:

  1. «Прискорений Час дій – це один зі способів засвоїти важкі уроки життя, що виховують характер у підлітковому віці. Наприклад, якщо ваша дочка нехтує своїми обов’язками або неласкава в спілкуванні з іншими членами сім’ї, їй потрібно пережити наслідки своїх дій. Кінець кінцем, керівник не терпітиме грубості й неповаги. Якщо ми готуємо дітей до життя, то чому маємо в себе вдома терпіти? Швидкий Час дій допомагає підліткам дорослішати швидше і позбуватися слабостей, які перешкоджатимуть успіхові».
  2. «Стикнувшись зі звинуваченнями в підступі чи суворості, ви можете сказати: «Я додержуюся таких принципів у стосунках з тобою, тому що знаю, що так ти станеш успішним у житті. Я прагну навчити тебе слухатися, бо, навчившись послуху, ти засвоїш чимало інших навичок, які допоможуть тобі стати успішною людиною. Я дисципліную тебе не лише тому, щоби ти не нервував мене або виконав роботу, як належить, – я дисципліную тебе, щоби ти виробив характер, якого потребуватимеш у дорослому віці».

Як, напевно, ви вже здогадалися, те, що найбільше привернуло нашу увагу в цих двох цитатах, ми виділили жирним шрифтом, бо на нашу думку, автори не «забули» сказати те, що має складати основну мету виховання – підготувати дитину до дорослого життя (виділяємо жирним шрифтом за аналогією з щойно наведеними цитатами, щоб привернути належну увагу).

Чому не «забули»? – Уся річ у тім, що багато батьків якось «забувають», що їх люба маленька дитинка, колись стане дорослою, бажано, самостійною і цілком самодостатньою особою. А от цієї «самостійності» і «самодостатності» насправді багато батьків дуже бояться, зазвичай навіть не усвідомлюючи цього. Тому і «забувають», принаймні, до пори, до часу, доки чадо, яке підросло, не почне виборювати в батьків більшої самостійності та свободи бути тим, ким воно хоче стати, а не тим, чого очікують від нього батьки. Автори ж різноманітних книжок з виховання, коли піднімають питання проблем дорослішання, підліткового бунту, якось цей момент упускають з уваги, принаймні, це доволі типова «забудькуватість» як для такого різновиду літератури.

Отже, підсумовуючи, все вище сказане, дещо повторимося: головна мета виховання – це підготувати дитину до успішного дорослого життя, що в принципі неможливо без розкриття схованих талантів і здібностей (деколи схованих дуууже глибоко), тобто допомогти їй стати тим, ким вона може стати, а не тим, що хочуть батьки. Зі свого боку батьки можуть допомогти відсікти в характері дитини все зайве, що може стати на заваді її тілесного, духовного, інтелектуального розвитку.

Сподіваємось, що ця інформація була корисною для вас.

З любов’ю, редакція сайту