Як Братик Кролик рибалив, а Братик Лис знову вскочив у халепу

– Братик Кролик і Братик Лис поводилися наче дітлахи, – почав дядечко Римус, поглядаючи на хлопчика, який прийшов послухати ще одну оповідку і захоплено дивився на нього. – Вони докучали одне одному, проте кролик мав більше спокою, бо лис боявся його кривдити.

Одного разу Братик Кролик, Братик Лис, Братик Єнот та Братик Ведмідь розчищали ділянку, щоб посадити малину. На осонні було страшенно спекотно, тож кролик швидко захекався. Одначе він працював мовчки, бо не хотів, щоб його вважали лінтюхом. Та бачить: діла стільки, що й не переробиш!

Аж враз йому сяйнула чудова думка!

– Ой, – скрикнув він, наче загнав у лапку шпичака, і пошкандибав трохи відпочити в холодку.

Під зеленими шатами лісу він натрапив на криницю, до обох кінців мотузки було прив’язано по відру.

– Тут доволі прохолодно, – розміркував Братик Кролик. – Зараз я туди залізу та трохи здрімну.

Він скочив у відро, яке, гуркочучи, вмить полетіло в криницю.

– А Братик Кролик не дуже злякався, дядечку Римусе? – стурбовано запитав малюк.

– Ніхто у світі не переживав такого страху, любий, як Братик Кролик. Він мало не врізав дуба від страху. Він точно знав, звідки він падав, але куди… Торкнувшись води, відро спинилося, але кролик не міг поворушитися, аби не перехилити відро і не зачерпнути води. Отак він і сидів далі, тремтячи від страху і цокочучи зубами.

А треба сказати, що Братик Лис покрадьки, так, знаєш, краєчком ока стежив за кроликом. Коли той пострибав у пошуках прохолодної місцини, лис пішов за ним, бо був певен – кролик щось надумав. Братик Лис завважив, як кролик підійшов до криниці й перехилився, і помітив також, як Братик Кролик скочив у відро і – тільки його й бачили! Оце так дивовижа! Лисові ще не випадало такого спостерігати. Він сидів у чагарнику і чекав, і чекав, але не міг докумекати, що це за чудасія. А тоді мовив сам до себе:

– Закладаюся, що Братик Кролик переховує в криниці свої грошенята, а якщо ні, то, певно, знайшов золоту жилу, а якщо й це ні, то мені конче необхідно дізнатися, що там відбувається.

Лис підкрався навшпиньках трохи ближче і дослухався, але всюди панувала мертва тиша. Ще ближче… ще… Так він дістався до самісінької криниці й зазирнув униз, але там було тихо й темно, хоч в око стрель. Кролик боявся навіть вусом поворушити, інакше відро перевернулося б і він опинився б у воді. І поки він молив небо йому допомогти, лис гукнув:

– Аго-о-ов, Братику Кролику! Чи ти до когось на гостину зібрався?

– Хто? Я? Та ні, я тут просто рибалю, – відповів той. – Хочу всіх здивувати рибкою на вечерю, от і заліз сюди.

– І багато її там? – аж облизнувся Братик Лис.

– Стільки, що й на віз не забереш. Злазь сюди, допоможеш мені ловити, Братику Лисе.

– Та як же я туди злізу?

– А ти стрибай у відро. У ньому й спустишся швиденько.

Кролик так солодко розповідав, що Братик Лис умить скочив у відро і – вжик! – поїхав униз. І якщо вага тягнула лиса вниз, то Братик Кролик був набагато легший і їхав угору. Коли вони здибалися посередині, кролик почав співати:

Опинившись нагорі, Братик Кролик одразу ж чкурнув до людей розповісти, що лис каламутить питну воду. Після цього повернувся до криниці й гукнув:

– Братику Лисе, сюди йде людина з великою рушницею. І коли вона тебе витягне, вистрибуй з відра та хутко тікай.

– А що було потім, дядечку Римусе? – запитало хлоп’я, бо оповідач наче закуняв.

– За півгодини, дорогенький, обидва, наче нічого й не було, вже працювали на новій ділянці. Лише Братик Кролик час від часу давив смішки під вусами, а Братик Лис бідкався, що земля тверда, наче каменюка.


Відповіді на загадки:

  1. Кожен покаже 10 градусів
  2. Яма