Мірікіна або триполосий дурукуль – маленька нічна мавпочка, що мешкає в центральній частині Південної Америки. Через те, що вона провадить нічний спосіб життя, з’являючись з денного укриття тільки через 15-20 хвилин після заходу сонця, у неї дуже великі круглі очі, що нагадують чимось очі сови.
Більше того, так само як і нічні пернаті хижачки, мірікіни живуть у дуплах дерев, розташованих на висоті 10 м. над землею. Вдень вони міцно сплять, притиснувшись один до одного, а вночі розгулюють по деревах у пошуках чогось їстівного: фруктів, горіхів, листя, комах і пташиних яєць.
Цікаво, що їх активність безпосередньо залежить від місячних циклів: у повний місяць вони особливо жваво скачуть по гілках, тоді як молодик примушує їх поводитись в’яло і апатично.
Довжина тіла мірікіни лише 24-37 см. Хвіст довгий (від 30 до 40 см), але не чіпкий. Маса тіла самок приблизно 600 грам, а от самці можуть важити цілий кілограм. Верх тіла цієї мавпи коричнево-сірий, а обличчя, нижня частина шиї і живіт світлішого відтінку. Голова маленька і кругла. На ній з боків розташовані такі ж крихітні вушка. Тіло витягнуте, повністю вкрите м’якою шерстю. Кінцівки стрункі, задні ноги трохи подовжені.
Живуть триполосі дурукулі невеликими сімейними зграйками, що складаються з батьків і їх дитинчат різного віку.
Самки народжують дитинчат лише раз на рік, причому їх поява на світ завжди пов’язана з піком урожаю фруктів і великою кількістю листя. Мати годує малюка кожних 3-4 години, тому він досить швидко росте і набирає вагу. Незабаром він вже майже не відрізняється від своїх батьків. У віці 40 днів маленький дурукуль пробує своє перше листя.
У більшості випадків вихованням свого чада займається тато – він грає з ним не менше 4 разів за ніч, носить на спині і навчає премудрощам життя. Матері обмежуються годуванням дитинчати, надаючи усе інше своїм партнерам.
Як відомо, вночі в лісі не дуже ясно, проте, мірікіни чудово орієнтуються на місцевості, йдучи від свого дупла на відстань до кілометра і до ранку повертаючись назад. Як вони це роблять? За допомогою міток, які залишають на деревах: омивають свої стопи і передні лапи сечею і спокійно вирушають туди, куди їм треба. А потім по цих слідах знаходять дорогу назад. Не надто гігієнічно, зате ефективно.
Втім, по цих же мітках мірікін знаходять і дикі нічні кішки, які полюють на них. Окрім хвостатих хижачок ворогами дурукулей вважаються сови і деякі види змій. Загалом, несолодко їм доводиться – їх тривалість життя в дикій природі лише 10 років, хоча в неволі вони можуть прожити в два рази довше.
