В останніх подіях в Україні, пов’язаних з коронавірусом та карантином викликаним ним, впадають в очі два явища, які, більш за все, матимуть наслідки для кожного з нас. Маємо надію – лише позитивні, звісно, якщо з них будуть зроблені належні висновки.
Отже, перше, що впадає у вічі, так це те, що для багатьох українців, які шукали кращої долі за кордоном, Україна стала бажаним прихистком. Навіть не від самої хвороби, а просто щоб перечекати її розпал у світі. Звичайно, тут можна додати, що прихисток – такий собі, але хто заважає нам зробити його кращим?
Проте мова зараз не про те, щоб зайвий раз нагадати про недоліки нашої Батьківщини, мова про те, що у світі є країна, – згодні, не ідеальна, – але вона є, яка готова нас прийняти, коли жодна інша країна не тільки не готова нас прихистити, але воліє залюбки позбутися нас. І все через те, що ми не є громадянами цієї країни. От тут починаєш якось по-іншому ставитися до України, згадуючи, що вона є твоєю Батьківщиною. Звучить дещо пафосно, але вже як є.
Друге, що впадає у вічі – це те, що знайшлося немало людей, які готові нажитися на чужий біді, яка набула загальнодержавного масштабу. Складається таке враження, що деякі люди живуть лічені дні на землі і готові урвати від життя по-максимуму. У сенсі грошових знаків. Звісно, нічого нового в подібній поведінці немає, вона просто зайвий раз нагадала, що в Україні для багатьох гроші більш вартісні за репутацію, яка в країнах Заходу, з якого ми начебто намагаємося брати приклад, часто-густо цінується більше ніж гроші.
І річ тут не в тім, що ніби на Заході люди якось гуманніші чи добріші за нас, просто в них вже склалися такі відносини, що добробут певної людини чи компаній, чи навіть цілої країни прямо залежить від їх доброго імені, від репутації. Якщо людина, компанія чи навіть країна втрачає репутацію – це прямо впливає на їх добробут. А все через те, що з ними перестають мати справи інші, вони стають ізгоями, що в підсумку і призводить до невтішних наслідків.
У нас же головне – надприбутки, на інше просто начхати. Але скажіть, будь ласка, що заважає нам запам’ятати таких «ділків», щоб у наступному не мати з ними жодної справи? Адже хвороба і викликаний нею карантин рано чи пізно припиняться і життя потече звичним руслом, і чому не пустити це життєве русло оминаючи подібних «ділків»?
Редакція сайту