Аля сиділа поруч з Недоролем і гризла горішки. А він тим часом показував їй свої багатства, сховані в ліжку. Чого там тільки не було! І діапроектор, який працював від свічки і показував діафільми, починаючи з кінця, і шахи та кості, в які Недороль грав сам із собою. І флейта, і банджо, і навіть стара катеринка. І ще багато всякої всячини, якою Недороль рятувався від самотності.
«Бідний, бідний Недороль, йому таки справді самотньо», – подумала Аля, дивлячись на ці скарби.
Коли зійшло пів-сонця, Недороль Десятий почав збиратися на роботу. Зітхаючи, він надів мантію і витяг з-під ковдри половинку корони. У короні було зроблено дірочку, крізь яку протягувався мотузок. «Ага! Він прив’язує корону цим мотузком, щоб вона не падала!» – здогадалася Аля.
– Допоможи мені, – попросив Недороль.
Аля міцно стягла мотузку в нього під підборіддям і акуратно зав’язала її бантиком.
– Отак буде добре! – втішно пробурмотів Недороль.
Він був задоволений, що корона так міцно сидить на голові, хоч мотузок йому трохи й муляв. Аля розправила королівську мантію і відступила на крок, милуючись своєю роботою.
– От ви й готові, ваша недоречносте! А я вже, мабуть, піду.
З обличчя Недороля вмить зникла усмішка. Він скривився, наче збирався заплакати.
– То ти мене покидаєш? – прошепотів він. – А я думав, ти назавжди залишишся в моєму замку!
– Ні, ваша недоречносте! На жаль, я не можу. Мені неодмінно треба дізнатися, як вибратися з вашої країни.
– Зачекай, зачекай! – раптом захвилювався Недороль. – Ти сама, без допомоги, не виберешся із замку. Тебе схоплять гвардійці і відведуть до Першого Недорадника. А він накаже відрубати тобі голову! Але скоріш за все, ти наскочиш на нього сама. Він цілісінькими днями вештається по замку і винюхує, кого б іще стратити!
Аля не наважилася розповісти йому про Недопопелюшку, тому просто мовчала.
Раптом Недороль вигукнув: «Еврика!», схопив Алю за руку і потяг до дверей Тронної Зали. І тут-таки простягся на підлозі. Аля кинулася його підіймати.
– Ваша недоречносте, а що означає «еврика»?
– Це означає: який же я осел, що раніше не додумався до цього! Але не відволікай мене дурницями і слухай уважно.
Кожного ранку, – схвильовано зашепотів він, – Перший Недорадник приходить сюди по шолом. Ось-ось він має з’явитися. Поки він одягатиме його, ти побіжиш по галереї. Там, в її кінці, є маленькі дверцята до мого саду. Пройдеш туди, а там у кущах бузку є хвіртка. Через неї вийдеш у місто. Ось ключ, – і Недороль поклав дівчинці на долоню маленького ключика. – Тільки обіцяй: якщо взнаєш, як вибратися з мого королівства, розкажеш і мені. Тс-с-с! Я чую кроки! Це він!
Аля так багато наслухалася про Першого Недорадника, що їй дуже закортіло його побачити. Вона зазирнула в шпарку між одвірком і дверима – і мало не скрикнула від подиву!
До Тронної Зали зайшов чоловічок, якого вона колись недомалювала у своєму альбомі! Тоді вона стерла йому обличчя гумкою, бо воно здалося їй жорстоким і злим. А інше так і не намалювала, бо в ту хвилину їй страшенно обридло малювати. Аля закинула і альбом, і олівці в найдальшу шухляду, і відтоді більше не брала їх до рук.