Отож Аля вийняла свого мобільника, набрала Сашків номер…
І тут її погляд впав на стіну, де мав висіти аркушик з блокнота, на якому був намальований Перший Недорадник.
Просто перед її очима червоніла кнопка, якою був пришпилений аркуш. Над кнопкою залишився шматочок білого паперу, наче хтось сильно смикнув – і він відірвався. А сторінки з Першим Недорадником не було!
Аля зазирнула під стіл: може, вона впала і лежить там?
Ні, немає!
Аля роззирнулася по кімнаті – може, його зірвав протяг і кинув на підлогу?
Ніде – нічого!
І тут з мобільника озвався Сашко:
– Алло!
І Аля сказала зовсім не те, що намірялася. Вона схвильовано вигукнула:
– Сашко! Недорадник зник! Приходь швидше!
– Як – зник? – не зрозумів Сашко.
– Отак – зник! Разом із аркушем!
– Може, він просто відшпилився і впав!
– Не відшпилився, бо кнопка на місці!
– А, може, його бабуся відшпилила?
– Не вигадуй, ти ж знаєш, що бабуся цього не зробить!
– Ну добре, добре, біжу! – сказав Сашко і вимкнув телефон.
Коли захеканий хлопець забіг у квартиру, вони ще раз ретельно обшукали всю кімнату. Марно.
Аля навіть про всяк випадок обережно розпитала бабусю, чи вона, БУВА, ЧАСОМ, НЕНАРОКОМ, МИМОХІТЬ не… відчепила малюнка над столом..?
– Ні! – сказала бабуся. – Ти ж знаєш, я твоїх малюнків не чіпаю! Спитай свого заморського гостя! Може, то він ЯКОСЬ, НЕНАРОКОМ, МИМОХІТЬ… зачепив його дзьобом і викинув у вікно?..
Мабуть, Фері почув це бабусине припущення. Бо перше, що він сказав, коли Аля повернулася до кімнати, було:
– Вимкніть дррругий мікрррохвон!
А по тому Фері надувся, як індик, і повернувся до Алі спиною.
Аля підійшла до ображеного папуги й постукала по клітці пальцем:
– Фері, годі дутися! Бабуся зовсім не те хотіла сказати!
– Ех! – почухав потилицю Сашко. – Якби твій Фері вмів розмовляти, він би, може, розповів нам, що тут сталося!
І тут папуга, наче зрозумівши Сашка, стрибнув з жердинки, вилетів з клітки і загукав, шугаючи кімнатою:
– Черррепашки ніндзя! Крррадії!
А потім скочив на підвіконня і дзьобом почав щось теребити.
Аля з Сашком підбігли до вікна. І побачили, що Фері намагається відірвати тоненьку шворку. Шворка була прив’язана до віконної защіпки і звисала вниз із другого поверху, на якому була розташована Алина квартира.
– Бачиш?! – вигукнув Сашко. – Цією шворкою злодії піднялися до кімнати! Отже, Першого Недорадника викрадено!
– Але хто ж тоді прив’язав цю шворку, щоб вони могли сюди піднятися?
– Може, це зробив Недочеревик? – припустив Сашко.
Аля трохи поміркувала, а потім сказала:
– Не думаю! Недочеревик міг взяти аркуш з Першим Недорадником і зникнути з моєї кімнати звичайним для себе способом – проказавши закляття. Пам’ятаєш? Я тобі розповідала –
- Недо-роби,
- Недо-пиши!
- Недо-почни!
- Недо-лиши!
- І недо-їж!
- І недо-ший!
- І в Недо-ладію Мерщій!
– Здається, саме так, якщо не помиляюся. І йому не потрібно для цього прив’язувати шворку!
– Тоді це хтось інший! – сказав Сашко.