Цивільний шлюб – добре чи погано?

Приблизно 60% молодих пар перед тим, як вступити в офіційний шлюб і створити нову сім’ю, вступають у так званий цивільний шлюб, це добре чи погано? Вступ у цивільний шлюб – виражена тенденція сучасного суспільства. З чим це пов’язано, і в яких верствах суспільства поширена ця тенденція?

Поняття і визначення цивільного шлюбу

Для того, щоб розуміти суть розмови, поговоримо про поняття і визначення цивільного шлюбу. Річ у тім, що зараз у нашому суспільстві сталася підміна понять і цивільним шлюбом стали називати просте співжиття чоловіка і жінки, без реєстрації в органах РАЦСу. Але це саме співжиття, а не цивільний шлюб.

“Цивільний шлюб – союз чоловіка і жінки, зареєстрований тільки в органах РАЦСу, на відміну від шлюбу церковного”. Подібне визначення можна знайти в будь-якій енциклопедії.

Далі в статті, ми умовно, для зручності, будемо назвати співжиття цивільним шлюбом, розуміючи, при цьому що йдеться саме про співжиття.

Плюси і мінуси цивільного шлюбу

У цивільного шлюбу є плюси і мінуси. Потрібно розуміти, що не усі люди бажають жити в шлюбі цивільному. Тобто є 40% молоді, яка йде за традиційною схемою, – реєструють шлюб і вступають у законні відносини.

Але чому люди, у більшості випадків, вибирають цивільний шлюб? Ми вважаємо, що в більшості випадків причина криється в невпевненості своїх почуттях, у тому, що ми не довіряємо своєму партнерові. І ця невпевненість тісно пов’язана з неготовністю до серйозних стосунків. Саме неготовність до стосунків і є причиною.

Дослідження, проведені соціальними психологами, показали, що в більшості чоловіків, що живуть у цивільному шлюбі, є спільні риси. У них низький рівень соціальної відповідальності і високий рівень інфантилізму. Тобто чоловіки, що зовні виглядали як дорослі, за своєю суттю є ще дітьми.

Природно, для таких чоловіків вступ в офіційний, документально підтверджений шлюб з усією відповідальністю і усіма відповідними наслідками досить складний крок, на який важко і страшно рішитися. А вступ у цивільний шлюб виглядає як легший крок, що ні до чого не зобов’язує.

Виходить, що люди живуть разом, розділяють сімейні обов’язки, називають один одного чоловіком і дружиною, здавалося б, усе чудово, любов у сім’ї є присутньою, що ще потрібно. Але, це тільки на перший погляд. Як показують соціологічні опитування, на питання “Чи заміжня (одружені) ви?”, дівчата майже завжди відповідають: “Так”, а ось юнаки, найчастіше, відповідають: “Ні”. Чи пояснюють: “Ну, я просто живу ось з такою-то дівчиною”. Начебто, формально між ними стосунки чоловіка і дружини, але вони не пов’язані ні юридичною відповідальністю, ні якимись зобов’язаннями перед родичами чоловіка і дружини.

Жінка в сім’ї завжди поставлена в ситуацію більшої відповідальності за тих дітей, які в неї народилися. Про велику роль матері в сім’ї свідчить і той факт, що у випадку розлучення в більшості випадків діти залишаються з нею. І, в цьому плані, чоловік вільніший з юридичної точки зору. Хоча в останнє десятиліття все більше чоловіків усвідомлюють свою роль батька у вихованні дитини і прагнуть брати участь у цьому після розлучення.

І ця причина примушує жінок серйозно підходити до вибору супутника життя, батька своїх майбутніх дітей, чоловіка, який стане головою сім’ї, і виконуватиме свою патріархальну функцію. Адже, незважаючи на високий рівень жіночої емансипації в сучасних сім’ях, переважна більшість жінок вважають за краще жити ЗА чоловіком, як за кам’яною стіною, а не вирішувати усі проблеми самостійно.

А для чоловіка вступ у цивільний шлюб є зручнішою формою, бо для нього зменшується соціальна відповідальність, у тому числі і за виховання дітей у сім’ї. Він опиняється в більш виграшній ситуації, тому що в цьому випадку, за законом, йому не можна приписати батьківство, як таке, навіть якщо він доводиться біологічним батьком дитині. Тобто, іншими словами, жінка може змусити платити чоловіка аліменти, але змусити його бути батьком і виховувати дітей вона не може.

Що цікаво, у багатьох випадках батьки молодих чоловіків виявляються тим фактором, який гальмує реєстрацію офіційного шлюбу. Пов’язано це з тим, що до дорослого віку кількість дівчат перевищує кількість юнаків. І батьки виховують свого сина таким чином: “Ти не квапся, придивися. Дівчат багато зараз, вибери собі хорошу дружину, не поспішай одружуватися, за тебе будь-хто піде”. І ця установка робить свою справу. До 27-35 років чоловіки не хочуть обзаводитися штампом у паспорті.

Особливий випадок складає ситуація, коли один з молодят бажає офіційно оформити стосунки, а другий не хоче цього. Щоб вирішити цей сімейний конфлікт, треба, спершу, з’ясувати причину відмови від шлюбу в тієї сторони, яка наполягає на вільних стосунках. Багато молодих людей називають такі причини вступу в цивільний шлюб, як відсутність постійного житла, відсутність можливості для народження дітей, необхідність у кар’єрному зростанні (для дівчат).

Про кар’єрний зріст треба сказати детальніше. Адже нині багато працедавців упереджено ставляться до заміжньої молодої дівчини. А ставляться так, бо заміжні дівчата, природно, рано чи пізно вирішують заводити дітей і йдуть у декретну відпустку. А після декрету, навіть коли дитина піде в дитячий садок, молода мама вимушена часто брати лікарняні, адже маленькі діти часто хворіють у садку. Багато працедавців роздумують, а найганебніші з них намагаються скорочувати заміжніх дівчат під будь-якими приводами.

Як умовити цивільного чоловіка вступити в офіційний шлюб?

Причини, за якими люди не реєструють стосунки, рано чи пізно, вичерпуються. І коли немає перешкод для створення сім’ї, і один з подружжя хоче зареєструвати шлюб, а другий відмовляється, то тут можливі два варіанти. Чи як і раніше залишилася якась зовнішня причина, через яку вони не можуть зареєструватися або ж ця причина внутрішня.

Якщо причина зовнішня, то необхідно обговорити її, чи настільки вона важлива або, все-таки, вона не є серйозною перешкодою для спільної розбудови сімейного щастя. Якщо причина внутрішня, то це, напевно, відсутність почуттів в одного з подружжя. У цьому випадку, якщо в одного почуття відсутні, то другому варто вирішити, чи закінчити ці стосунки або ж подумати, як все-таки повернути пристрасть у стосунки?

З розривом стосунків усе ясно. Якщо ми вирішуємо, що стосунки себе вичерпали, то припиняємо їх. Але якщо ми все-таки хочемо щастя в сім’ї саме з цією людиною, то треба постаратися її переконати. При цьому, не треба намагатися навести їй купу вагомих аргументів за сімейне життя. Це ваші аргументи і логічними вони здаються тільки вам, а не їй. Тут можна використовувати знання психології і спиратися на них. Як відомо, є чотири типи темпераменту людей: сангвінік, флегматик, холерик і меланхолік. І до кожного потрібен свій підхід.

Як схилити чоловіків різного темпераменту до укладення офіційного шлюбу?

Отже, якщо ваш партнер – сангвінік, то схилити його до офіційного шлюбу дуже важко. Вони веселі, товариські і самі по собі створюють дуже багато стосунків. І пов’язати життя з однією людиною – для них майже завжди проблема. А тим більше, якщо почуття до другої половинки в сангвініка згасли. У цьому випадку, будь-які аргументи будуть неефективними.

Якщо з вами флегматик, то його і умовляти не доведеться. Як відомо, флегматики люди “правильні” і самі йдуть і реєструють офіційний шлюб, вважаючи за краще більше не жити в шлюбі цивільному.

Якщо ваш партнер – меланхолік, то це вразливі люди з безліччю комплексів і страхів, у тому числі з приводу можливого одруження. Природно, ці комплекси і страхи потрібно зживати спільними зусиллями. Коли вдасться їх побороти, людина, вільна від своїх минулих забобонів, погодиться розділити своє життя з коханою людиною, яка допомогла їй.

Якщо ви живете з холериком, то треба знати, що це – люди настрою. Зараз вони хочуть зареєструвати відносини, в інший момент життя їх влаштовує їх становище в цивільному шлюбі. І тут дуже важливо упіймати момент. Можна зробити це найнереальнішими, навіть, у чомусь, абсурдними способами. Наприклад, піти погуляти зі своїм другом (подругою) холериком і зробити так, щоб він (вона) був у доброму гуморі. Далі свій маршрут прокласти біля РАЦСу, біля якого стоятиме купа весільних машин, і ходити навколо щасливих молодожонів. Від цього вигляду гарний настрій вашого партнера-холерика підніметься ще сильніше. Ось тут і потрібно запропонувати йому щось подібне до: “Дивися, як здорово! Вони такі щасливі! А давай, і ми теж одружимося!” і, таким чином, можна тут же вирішити питання із заміжжям, отримавши згоду від свого партнера-холерика. Не треба довгих нотацій. Головне створити подібну ситуацію, в якій весілля виступить стимулом.

Дуже важливо розуміти, може і чи хоче людина створювати щасливу сім’ю. Є люди, які тяжіють до сімейного життя, і умовляти довго їх не доведеться. А є і такі, що просто не здатні створити сім’ю і ніколи цього не робитимуть. І дуже важливо розпізнати таку людину і не намагатися її умовити. Якщо навіть і вдасться з нею зареєструватися, то любові в сім’ї точно не буде. Така людина зраджуватиме, конфліктні ситуації в сім’ї частішатимуть і незабаром стануть причиною розлучення. Тому, потрібно зрозуміти, чи здатна людина, взагалі, жити сімейним життям. А коли ми це зрозуміємо, тоді і зможемо зробити правильні висновки.

Автор: Наталя Дейнека