Для того, щоб зрозуміти, чому одружені чоловіки заводять коханок, трохи поміркуємо. Тема важлива, для когось злободенна, хто вже зіткнувся з цим, для когось це просто викликає інтерес.
За цією тематикою існує безліч схожих між собою матеріалів. Але, частенько, з реальними причинами пишуть про причини помилкові, які насправді навряд чи призведуть до того, що чоловік заведе коханку. Для цього розділимо статтю на дві частини. У цій статті опишемо причини справжні. А в наступній статті опишемо причини помилкові. Маловірогідно, що через них чоловік шукатиме коханку.
У статті “Чому чоловіки зраджують дружинам” ми говорили просто про зради. І одноразові і багатократні. Зрада, звичайно, це справа серйозна. Але якщо чоловік заводить коханку, це ще серйозніше. Це означає, що він планує продовжувати і далі свої зради і готує для цього собі “плацдарм”, якщо так можна виразитися.
Навіщо чоловікам коханки?
Давайте згадаємо. Полігамія і моногамія. Вони існували завжди. І зараз існують. Згадайте, в арабських країнах мусульманські сім’ї нерідко полігамні. У нас законом це не дозволено. Не можна… але, як мовиться, якщо дуже хочеться, … то можна завести коханку, на крайній випадок. Та ж полігамія, по суті.
А як же справи йдуть з моногамією? Невже усі чоловіки полігамні? Сказати важко. Але далеко не усі чоловіки зраджують дружинам. Навіть якщо дуже хочеться. Тобто, все-таки чоловіки можуть бути моногамними? Звичайно, можуть.
Отже, ми розібралися, що, незважаючи на спокуси, чоловіки можуть зберігати вірність. І таких досить велика частина. А можуть і сполігамити разок-другий, ненавмисно. І таких більшість, якщо вірити статистиці. Відсотків 60, а то і більше. Але чому усе це йде?
Коли і для чого чоловіки можуть заводити коханок?
- Для створення певного “статусу”. Якого цікаво, статусу? А звичайного. Директор-секретарка. Якщо є директор, значить, у нього має бути і секретарка-коханка.
Цей дует міцно закріпився в народних анекдотах. І це одна з найвідоміших анекдотичних пар, разом з солдатом і генералом, учнем (Вовочкою) і учителем, тещею і зятем та ін. Анекдоти, як відомо, приходять майже усі з життя. При цьому, чим частіше в житті зустрічаються ці ситуації, тим більше про них анекдотів. І якщо анекдоти про директора і секретарку-коханку так поширені, означає і в житті такі стосунки також широко поширені.
- Коли чоловік часто від’їжджає і багато часу проводить далеко від дому. Наприклад, працює вахтовим методом. Дуже часто доводилося чути про такі ситуації, коли одружений чоловік заводив собі коханку “за місцем роботи”, тобто там, де він працював на вахті. І жив, виходить, на дві сім’ї. Місяць із законною дружиною вдома і місяць з коханкою на вахті.
Пам’ятаєте оповідання про відчайдушних піратів, в яких було в кожному порту по коханці? І про безстрашних мореплавців, яких у кожному місті-порту чекали жінки? Ці оповідання свідчать, що подібні стосунки були широко поширені і раніше. Просто зараз рід діяльності чоловіків змінився. А от стосунки – ні.
- Для просування кар’єрними сходами. Але отримання підвищення тут не єдина мета, всупереч поширеній думці. Але чого ж ще чоловік намагається досягти подібними стосунками? Давайте розбиратися.
Річ у тім, що чоловікам важко коритися жінкам. Навіть якщо чоловік-підлеглий добре спрацювався з жінкою-начальником, все одно є свої труднощі. Час від часу в голові чоловіка проскакуватимуть такі думки, що в нього начальник – жінка. Можливо, він обговорюватиме їх з друзями.
Так вже спрадавна повелося, що головні ролі і в сім’ї і в суспільстві грали чоловіки. І раптом, емансипація жінок у суспільстві і сім’ї підкоригувала ситуацію. І жінки часто стали командувати. Звичайно, чоловікам важко коритися психологічно. І вступаючи в сексуальні відносини зі своєю начальницею, чоловік прагне, таким чином, узяти реванш за своє підпорядкування.
Він відчуває верх над нею, у такий спосіб розряджається психологічно. Таким чином, усе встає на свої місця. Він – самець, переможець. Вона – жінка, яка зараз у його владі. І така розрядка потрібна і важлива для чоловіків. Можливо, навіть, важливіше, ніж саме підвищення.
- Для самореалізації. Коли це може відбуватися? А в тих випадках, коли в чоловіка є якась невпевненість у собі або є присутніми якісь комплекси. Вони можуть брати свій початок з дитинства, через неправильне виховання хлопчика в сім’ї.
Також це може відбуватися, якщо батько хлопчика зраджував його матері. І хлопчик міг перейняти цей приклад. Не даремно ж кажуть: “Поганий приклад заразливий”. Треба розуміти, що роль батька у вихованні сина дуже велика і, частенько, тільки прикладу вистачає, щоб хлопчик перейняв погану рису батька. Забувати про це не варто.
Крім того, суспільство може спровокувати подібну поведінку, якщо зачатки його закладені в хлопчикові з дитинства. Адже в сучасному суспільстві коханок чоловіки заводять не так вже і рідко і, дивлячись на них, чоловік може вчинити так само, прагнучи, таким чином, реалізувати себе. Взагалі, багато наших проблем родом з дитинства.
- Для пошуку нових відчуттів, коли чоловік вже у віці 45 років і старше. Вважається, що коханка в цьому випадку, молода. Частенько так і є, але не завжди. Вона може бути і близького до чоловіка віку. Така причина, дійсно, існує. Як кажуть у народі: “Сивина в бороду, біс у ребро”. Ось цей біс і прокидається в п’ятдесятирічному чоловікові із сивою бородою.
Тут велику роль може зіграти увага жінки в сім’ї до свого чоловіка. Як правило, жінки в цьому віці мають певну мудрість і можуть спрогнозувати і запобігти подібній ситуації. Чоловіки також можуть звернути увагу на свою вірну дружину, з якою пліч-о-пліч прожили багато років і вдихнути нове життя в наявні стосунки, а не шукати нових. Як мовиться: “Нове – це добре забуте старе”.
- Коли удома немає підтримки і розуміння, чоловік шукає її на боці. Чоловіки більш схильні до стресів, менш захищені психологічно і більше ранимі, ніж жінки. Просто зовні це не видно. Правильним буде назвати цю причину не відсутністю підтримки, а відсутністю сімейного щастя. Бо якщо є в сім’ї щастя, значить, буде підтримка і розуміння.
Отже, частенько чоловікам у сім’ї потрібна допомога і підтримка. Вони цілком можуть отримати її вдома, якщо сім’я щаслива, гармонійна і чоловік з дружиною підтримують один одного. Якщо ж щастя вдома відсутнє, і підтримки чоловік не отримує, часто бувають сімейні конфлікти, то чоловік шукає підтримку і співчуття на стороні.
На Заході в таких випадках ходять до психолога або психотерапевта. У нас це не прийнято, бо оточення криво дивитиметься, крутитиме пальцем біля скроні і казатимете: “Дурний”. Тому деякі чоловіки йдуть за підтримкою до матері, щоб поговорити і поділитися з нею. Деякі звертатимуться до “зеленого змія” і отримують, до усього іншого, проблему алкоголізму в сім’ї. А деякі знаходять розуміння і підтримку в чуйної і жалісливої коханки.
- Чоловік розлюбив дружину, тому завів собі коханку. Ця причина тісно пов’язана з попередньою. Їх навіть можна об’єднати. І причину правильніше називати не відсутність підтримки і не відсутність любові, а відсутність сімейного щастя. Тому що буде в домі сімейне щастя, значить, буде і підтримка і любов у сім’ї.
Чоловікам потрібна підтримка. За кожним успішним чоловіком стоїть успішна жінка, яка досягла цього успіху разом з ним. Тому, дорогі, прекрасні жінки, вірте у своїх чоловіків і підтримуйте. У цьому випадку, з вашою підтримкою, чоловік досягне успіху. Ви теж будете у виграші, адже ви досягнете успіху разом з ним.
Від того, як сім’я сприймає удари долі, залежить її благополуччя. У даному випадку можна сказати, що чоловік – це передова, лінія фронту. Жінка – це тил. Якщо тили прикриті, то і на передовій все гаразд. Ні коханка, ні інші напасті не пройдуть через передову і не проникнуть у ваше життя.
Якщо з тилу приходить усе необхідне для фронту, то фронт ніколи не відступить, здобуватиме перемогу за перемогою і просуватиметься все далі і далі, розширюючись і підкорюючи усі нові і нові горизонти. У результаті тил розширюватиметься, стане сильнішим і в нього буде ще більше можливостей і ресурсів для надання допомоги своєї передової. Ось таке порівняння, на наш погляд, дуже точне. Не даремно кажуть, що любов – це війна. Напевно, кожен чув вираз: “На любові – як на війні”.
Автор: Наталя Дейнека