Чоловік – голова сім’ї?
Раніше чоловік був головою сім’ї, це нам відомо ще зі шкільної лави. Його найважливішим обов’язком було забезпечити сім’ю усім необхідним. Обов’язком жінки – зберігати сімейне вогнище, дітей народжувати і ростити і, звичайно ж, зберігати вірність чоловікові. Загалом, усе, що жінка отримувала – гроші, або, навіть, просто хліб – вона отримувала з рук годувальника, голови сім’ї. Зараз ситуація різко змінилася, з цим погодяться усі, або майже усі і нині навіть жінка може заробляти і забезпечувати і себе і дітей. Звідси і витікає питання, хто в сім’ї головний зараз?
У минулому, моральний авторитет чоловіка – як голови сім’ї, спирався на економічну сторону стосунків, що безпосередньо впливає на усі інші стосунки в шлюбі. І це було прописано в сімейно-правових нормах і закріплювалося законом. Тобто закон був повернений лицем до чоловіка в сім’ї і спиною до жінки. Можливо, що нам шкода жінок, що прожили життя в сім’ях за патріархальними законами, законами залежності від чоловіків, де беззастережно чоловік був головою сім’ї. Але ми даремно приміряємо нашу психологію до тих часів, наша психологія там недійсна.
У тих залежних жінках і їх чоловіках жило накопичене віками усвідомлення того, що чоловік, як голова сім’ї, відповідає за усе і так має бути. Так історично склалося і це влаштовувало обох з подружжя і не було питання “хто голова сім’ї”. Проблем у шлюбі теж було менше. Але якщо оцінити якість стосунків, то були і щасливі сім’ї, а були і ті, яким так і не вдалося набути сімейного щастя. Тобто класична формула Толстого про те, що “усі щасливі сім’ї одна на одну схожі, а кожна нещаслива сім’я нещасна по-своєму” працює як для патріархальних сімей, так і для сучасних, демократичних.
До кінця 19-го – початку 20-го віків патріархальна модель сім’ї усе більш розхитувалася, вибухаючи, як би зсередини. І майбутні соціальні зміни готувалися не лише в економіці і виробництві, вони готувалися і в шлюбних стосунках, дозріваючи в глибинах людської душі. І, зрештою, різкі соціальні зміни зруйнували систему, в якій чоловік був беззастережно головою сім’ї. Шлюб перетворився на союз двох вільних людей, які укладали цей союз самостійно і, у міру ведення спільного господарства визначалося, хто ж голова сім’ї фактично буде в них. І не обов’язково головою сім’ї був чоловік.
Жінка – голова сім’ї?
Зараз, якщо чоловік пропонує руку і серце, то зовсім не мається на увазі, що він буде єдиною економічною опорою в сім’ї, економічно, може бути і жінка – голова сім’ї. І в сучасних сім’ях, принаймні, у більшості з них, утриманцями є тільки діти в сім’ї, а їх забезпечують чоловік і жінка. З цього погляду також стає неясно, хто голова сім’ї в економічному плані, особливо, якщо жінка заробляє нарівні з чоловіком.
У самій цій схемі є протиріччя, оскільки подружжя в шлюбі між собою зараз рівні, а хіба може бути головний серед рівних? Але, з іншого боку, чи можуть бути рівні різні люди? Рівними можуть бути тільки однакові, але однакових людей не існує, всяка людина – індивідуальність. Тому дві будь-яких людини не дорівнюють один одному. І, можна припустити, що зараз голова сім’ї – це не голова “згідно із” законом. Зараз голова сім’ї – лідер, це людина, чий вплив і авторитет визнається добровільно усіма членами сім’ї.
Згідно з дослідженнями соціологів, сімейне верховенство належить тому, хто виконує розпорядливі і регулюючі функції. І, згідно дослідженням тих же соціологів, у більшості сімей функцію планування сімейного бюджету виконує жінка. Вона ж є організатором сімейного споживання. І на ній лежить основний фронт господарства – готувати, прати, прасувати, прибиратися, шити і т. ін. І, як правило, у питанні виховання дітей у сім’ї головним педагогом виявляється жінка (хоча тут соціологічні думки розходяться, за одними даними чоловік у сім’ї трохи більше займається з дітьми, за іншими – жінка). І виходить, що фактичний розподіл верховенства в сім’ї не співпадає із загальноприйнятим. На ділі, як виявилось, жінка стає головною в сім’ї в багатьох відношеннях.
Хто ж у сім’ї головний?
Отже, хто в сім’ї головний? Почнемо з того, що поняття голова сім’ї – застаріло, стало старомодним, як і звання “годувальник”. У сучасному Цивільному кодексі таке поняття відсутнє, як і в Конституції і сімейному праві. Так хто головою сім’ї є зараз? Схоже, що це поняття живе тільки в нашій свідомості, значить, у нього збереглася ще певна сила інерції. Ось тільки, наскільки велика ця сила? Сучасні подружні пари характеризують свій союз, як сім’ю без голови. І кількість цих сімей збільшується з підвищенням рівня освіти і зменшенням віку подружжя.
Як ми пам’ятаємо, на питання “хто ж голова сім’ї зараз” можна відповісти, що це та людина, яка є головним розпорядником, організатором, добувачем і опорою, на якому тримається домашнє господарство, виховання дітей у сім’ї і т. ін. Якщо в сім’ї ці обов’язки розподілені нерівномірно, то це породжує безліч протиріч. І чим більш нерівномірно розподіляються обов’язки, тим більше з’являється протиріч між подружжям і конфліктів у сім’ї.
Якщо такі протиріччя виявляються дуже гострими, то вони можуть спричинити серйозні наслідки, такі як незадоволення своїм шлюбом. І чим більше нерівно розподілені обов’язки, тим вищий відсоток нещасливих шлюбів, тим більше причин для розлучення в сім’ї.
І у виграші залишається третя сторона, коли чоловік і дружина не сперечаються, хто ж з них голова сім’ї, а на рівних беруть участь у виконанні домашніх справ та інших обов’язків. Тому сучасні щасливі сім’ї схожі на колишні щасливі сім’ї, але схожі тільки за кінцевим результатом. А шляхи до цих результатів були абсолютно різні. Тобто шляхи до досягнення сімейного щастя в минулому і сьогодні принципово змінилися.
При цьому, якщо просто розділити усі сімейні обов’язки порівну, то це, швидше за все, не принесе задоволення подружжю. Головне буде в іншому – чи відповідатиме цей розподіл обов’язків характеру і схильностям чоловіка і дружини? Важливе інше, щоб усе було справедливо в очах самого подружжя, щоб особисто їх цей розподіл влаштовував. Тоді і припиниться це вічна суперечка про те, хто ж голова сім’ї в домі? І ця гармонія в сімейних стосунках неможлива без справедливого, з погляду обох з подружжя, розподілу обов’язків. І шлях до створення щасливої сім’ї і здобуття сімейного щастя лежить не через суперечку про поняття “Голова сім’ї”, що вислизає зараз, а через повагу до особи іншої людини, її бажань, схильностей і потреб.
Автор: Валентина Стригун