Чи потрібна соска дитині?

Чи можна давати дітям соску?

Давайте поговоримо про те, чи потрібна соска дитині, адже багато батьків сумніваються, чи можна давати дітям соску. Соски-пустушки вже дуже давно застосовуються при догляді за малюком у перший рік життя, особливо, якщо дитина неспокійна і багато плаче.

Останнім часом лікарі і батьки зовсім не одноголосні в питанні: чи можна давати дитині соску, вважаючи, що це звичка шкідлива для малюка. Але з чим же пов’язане смоктання соски і чи так воно шкідливе? Який у цьому психологічний сенс для дитини і чи потрібна насправді соска дитині?

Природою влаштовано так, що в немовлят сильно розвинена вроджена потреба смоктання. І в перші 4 місяці життя малюка вона проявляється найсильніше. І в цей період дитина може наїдатися дуже швидко і, при цьому, її потреба в смоктанні буде незадоволена. Якщо ви помічаєте, що дитина після їди ловить ротом пальці або іграшку, то їй хочеться смоктати і в таких випадках можна давати дитині соску для задоволення вродженого рефлексу смоктання. На думку педіатрів, при смоктанні пустушки зуби, що прорізуються, деформуються менше, ніж при смоктанні пальця.

При відповіді на питання: «чи потрібна соска дитині» треба врахувати ще один дуже важливий психологічний момент. Під час годування малюка, у нього настає так зване харчове зосередження. Усі сторонні дії, рефлекси і відчуття загальмовуються, відходять на другий план і дитина зосереджена тільки на тому, щоб смоктати материнське молоко. Саме завдяки цьому механізму смоктання має заспокійливу дію. Тому і чоловіки в сім’ї і жінки в сім’ї на власному досвіді знають, що можна давати соску дітям для того, щоб неспокійну дитину, яка плаче, можна було заспокоїти. Тому, навіть із самого народження можна давати соску дитині, але вона не має бути довгою, щоб не дістати до гортані дитині і щоб малюк не подавився в результаті.

Можливе таке, що малюк сам відмовиться від пустушки до півроку. Але можливо і так, що діти не відмовляються від соски до року і навіть до трьох і більше років. У цій ситуації немає нічого небезпечного. Нехай дитина переросте свою звичку. Виховуючи дитину в сім’ї і опинившись за ситуації, коли дитина не може відвикнути від соски, не смійтеся над нею і в жодному випадку не соромте її, особливо, якщо вона молодша дитина в сім’ї, адже від цього малюк може відчути себе нелюбимою дитиною. Не викидайте соску, навіть якщо вважаєте, що соска не потрібна дитині і не варто вдавати, що вона загубилася, якщо дитина плаче і просить її. Відучуючи дитину від соски, краще дати їй самій «дозріти» для цього, тобто бажання розстатися з соскою має виробитися в самого малюка.

Спершу, перестаньте давати соску вдень, коли в дитини до неї найменший інтерес, адже вдень можна відвернути її грою, спілкуванням, різними іграшками. Можна не давати дитині соску і на ніч, а замість цього спробувати замінити її якоюсь особистою іграшкою малюка, з якою він укладатиметься спати. Певно, що потреба смоктати не минає різко і несподівано, тому, поступово, можна давати соску дитині рідше, тим самим скорочуючи час смоктання пустушки.

Просто забрати соску в малюка і змусити його страждати від цього – було б великою помилкою. Усьому свій час. І в період відвикання дитини від соски постарайтеся бути уважними з нею, більше з нею спілкуйтеся і грайте, подаруйте нові іграшки, загалом, оточіть її турботою. Пам’ятайте, що щасливі діти зростають тільки в щасливих сім’ях.

Автор: Наталя Дейнека