Чи бувають нелюбимі діти в щасливих сім’ях?
Про таку делікатну тему, як виховання нелюбимої дитини в сім’ї, необхідно розповісти з наступних причин. Просто жінка, на жаль, не завжди готова до появи малюка на світ. Конфлікти в сім’ї, проблема алкоголізму в сім’ї та інші складнощі замість радості від швидкого народження дитини іноді викликають у жінки тривогу, страх перед такою подією.
Але не лише вплив зовнішніх факторів впливає на це протиприродне ставлення до малюка, на те, що малюк став нелюбимою дитиною в сім’ї. Але в окремих випадках навіть у, здавалося б, щасливій сім’ї, мама не може відчувати теплого почуття любові до своєї нелюбимої дитини в сім’ї.
Буває, що складні механізми розвитку турботи про потомство можуть бути порушені і у тварин. Як люди іноді ставляться до своїх нелюбимих дітей у сім’ї, так і тварини не проявляють уваги до своїх дитинчат, хоча раніше або ж пізніше, вони демонструють цілком адекватне ставлення батьків до дитини.
Причому вихователі в дитячих будинках відмічають такий факт, що матері, які самі були виховані в дитячому будинку, частенько віддають своїх нелюбимих дітей також у дитячий будинок.
Дуже багато доводиться працювати з мамами, які не уміють поводитися з малюком. Причиною цього є, що їх рідні матері, які стали бабусями, у дитинстві також не уміли, а частенько і не виявляли бажання проявляти турботу про дитину, поводилися так, немов ця дівчинка – їх нелюбима дитина. Звідси і ці дівчатка, що виросли в дорослих жінок, не знають, що треба робити з малюком і не хочуть цьому вчитися, оскільки вже їх рідний малюк став нелюбимою дитиною. Звичайно, абсолютної залежності немає. Тобто не обов’язково людина, яка сама була нелюбимою дитиною в сім’ї, своїх дітей сприйматиме як нелюбимих дітей. Але вірогідність цього досить висока.
Багато мам навіть скаржаться, що хочуть піклуватися і любити свою дитину, і усе намагаються робити як слід, але відчувають, що істинної любові і турботи не виходить. Вони можуть сильно переживати із цього приводу, але, незважаючи на усі їх переживання, переламати себе вони не в змозі.
У жінок любов до дитини проявляється по різному, одні з дитинства грають у ляльки, дочки-матері і з дитинства мріють про майбутню дитину. Інші можуть взагалі не замислюватися про малюка до вагітності, але під час вагітності в них пробуджується почуття любові і ніжності до малюка. Нерідкі випадки, коли після пологів маму охоплює почуття любові до новонародженого.
Буває і так, що мама сильно втомилася при пологах, можливо, приймала медикаменти, які притуплюють почуття. Але в таких випадках природа материнства все одно бере своє і, відпочивши, мама тішиться тією крихіткою, що була спочатку нелюбимою дитиною. Буває навіть і так, що мама віддала свою, як вона вважає, нелюбиму дитину, у дитячий будинок після народження. Але співробітники умовляють її прийти, хоч би погодувати кілька разів і почекати з остаточними висновками. І так трапляється, що мама, кілька разів відвідавши і погодувавши малюка, починає відчувати ніжність і прихильність до нього і незабаром забирає з собою.
Під час вагітності постарайтеся створити атмосферу сімейного щастя в домі, щоб не дратуватися і не дратувати нікого в сім’ї. Адже від цього залежить психологічний стан і майбутньої мами та інших членів сім’ї. І навіть, якщо в період вагітності ви не маєте почуттів до дитини, не засмучуйтеся. Малюк не є нелюбимою дитиною для вас і після народження погляд малюка, його рухи ручками і ніжками, його безпорадність і нужда в турботі пробудять у вас усю теплоту і ніжність материнського почуття.
І навіть, якщо дитина стала, на вашу думку, нелюбимою дитиною, постарайтеся бути до нею уважною, наскільки можливо, спілкуйтеся з нею, посміхайтеся їй, адже ваш малюк потребує вас, вашої турботи і окрім вас йому ніхто не потрібен. Ви для нього найнадійніша і єдина опора, адже небагато чоловіків у сім’ї зможуть дати дитині таку ж теплоту і ніжність, як мама. Тому, якщо ви кинете малюка, то в нього нікого не залишиться і не буде почуття захищеності. Звідси і тривоги і дитячі страхи і багато проблем у дорослому віці.
Тому не позбавляйте дитини радощів спілкування з вами, не обділяйте її турботою, теплотою, подаруйте їй любов, наскільки це можливо, і в жодному випадку не дайте їй відчути себе нелюбимою дитиною. Не забороняйте бабусям дарувати любов дитині. Постарайтеся зробити так, що ваша адекватна батьківська поведінка відобразилася у свідомості малюка. І ваші дії не будуть витрачені марно. І в більш старшому віці, коли малюк заговорить і самостійно гратиме, він стане ближчим вам, оскільки налаштування стосунків з дитиною можливе при спілкуванні з нею і взаєморозумінні. Виховуючи дитину в сім’ї, навчіться розуміти малюка і він стане розуміти вас.
Автор: Оксана Волкова