Як привчити дитину до порядку?

Як навчити дитину прибирати іграшки?

Якщо ви не знаєте, як привчити дітей до порядку, то ви не самотні в цьому питанні. Разом з вами багато батьків хотіли б знати, як навчити дитину прибирати іграшки. Гадаю, багато хто погодиться, що навіть велика частина дорослих не любить прибиратися за собою і підтримувати чистоту і порядок у домі. А діти вже тим більше.

В якому віці можна навчити дитину порядку?

Звичайно, дуже багато що залежить від віку. Якщо батьки захочуть привчити дитину в два або три роки прибирати за собою іграшки, то навряд чи це в них вийде. У два роки можна привчити дитину до горщика, але от до порядку – не можна. Дитина не усвідомлює “усієї важливості” порядку в домі. Вона ще не доросла до цього. Тільки коли дитина підросте, тоді, у роки чотири-п’ять, її можна починати привчати прибиратися за собою.

Чи потрібно примушувати дітей прибиратися, якщо вони не хочуть?

Дуже багато що залежить від методів, якими батьки намагаються привчити дитину до порядку. Які способи найбільш поширені?

  1. Дитину можна змусити прибрати іграшки і свої речі. Звичайно, за допомогою суворості і ременя батько цілком здатен впливати на дітей і вони наведуть лад у себе в кімнаті.

Наскільки ефективний цей спосіб? З одного боку, досить ефективний. Але з іншого, дитину примушує діяти страх. Дитячий страх строгого батька і його ременя і є тим фактором, який впливає на дитину. Звичайно, у такому випадку дитина прибирає іграшки і речі не за власною волею, і це викликає в ній внутрішній протест, який вона доки боїться висловити вголос. Але в підлітковому віці це обов’язково вирветься назовні. Адже проблеми підліткового віку і складаються з таких протиріч, що роками накопичувалися в дитині.

  1. Дитину можна умовляти прибрати іграшки. Умовляти дуже довго, але вередлива і уперта дитина ні за що не погодиться наводити лад. А якщо і погодиться, то після двогодинних “перемовин”. Природно, за цей час вже самим батькам можна встигнути кілька разів прибратися в дитячій кімнаті.

Звичайно, діти у всіх різні. Хтось може погодитися набагато швидше. Але все одно метод дуже складний, вимагає багато часу і терпіння від батьків і немає гарантії, що умовляння подіють на дитину.

  1. Заохочення. За те, що дитина прибирається, її можна всіляко заохочувати. Навряд чи це вдала ідея. Дитина звикне до цього, і вимагатиме якусь винагороду за виконання тих сімейних обов’язків, які вона повинна і так виконувати.

Домашня робота на те і домашня, що кожен з членів сім’ї виконує частину цієї роботи без якихось нагадувань і заохочень. Жінка в сім’ї не вимагає ніякого заохочення за те, що вона готує і прасує білизну. І чоловік у сім’ї не вимагає нічого за те, що він полагодив кран у ванні або вибив пил з килимів на вулиці. Чому тоді дитина повинна отримувати винагороду?

  1. Поставити дитину в такі умови, щоб вона сама, за власною ініціативою захотіла залучитися до порядку. Це, звичайно, найкращий спосіб. Крім того, це можна зробити, не псуючи відносини з дитиною, і в цьому полягає ще один плюс цього методу.

Як же це зробити? Давайте згадаємо, який досвід для дитини найкращий. Коли ми говоримо малюкові фрази, на кшталт: “Не чіпай голку, вона гостра” або “Не торкайся до праски, обпечешся”. Дитина, як правило, не реагує на наші слова до тих пір, поки не відчує це на власному досвіді. Уколовшись об голку один раз, надалі малюк буде обережніший.

Найкращий досвід той, який дитина відчула на собі. Тому, щоб зрозуміти, як привчити дітей до порядку, треба передусім зробити так, щоб діти самі відчули незручність від цього. І тоді вони набагато більш охоче прислухаються до батьків і навчити дітей порядку буде набагато легше.

Приклади, як можна навчити дитину порядку

  1. Хлопчик 10-11 років постійно спізнюється до обіду. При цьому мама каже йому о котрій годині сім’я обідатиме і до цього часу необхідно прийти. Але хлопчик постійно, раз за разом, день за днем, не приходить вчасно. Він приходить пізніше, коли обід закінчений, і мама постійно саджає його за стіл, розігріває їжу і годує його. Умовляння на нього не діють. Точніше, він слухає, погоджується з мамою і обіцяє, що завтра обов’язково прийде на обід вчасно. Але наступного дня загравшись з друзями, знову спізнюється до столу.

Чому так відбувається? А тому що мама заохочує його дії. Ні, звичайно, вона каже, щоб він приходив вчасно і він згоден. Але мама завжди саджає його за стіл, годує, тобто, тим самим, постійно зрушує час обіду. І хлопчик вважає, що його гра з друзями – важливіша, ніж обід. Врешті-решт, обід мама і так перенесе, а от з друзями я ще не встиг награтися.

Якби мама повелася по-іншому і не стала накривати на стіл, коли нарешті прийшов син, то картина б змінилася. Хлопчик би зрозумів, що він залишився без обіду, бо не прийшов раніше. Але для цього мамі потрібно вдати, що їй байдуже, пообідає її син чи ні. От коли хлопчик усвідомить це, тоді з ним можна домовитися і привчити дитину до порядку. А доки – марно.

  1. Ще один приклад. Дівчинка 5-6 років. Постійно розкидала свої речі та іграшки і відмовлялася їх прибирати. Умовляння батька і матері на неї не діють. Тоді, за порадою дитячого педагога, батьки вирішили змінити свою лінію поведінки.

У черговий раз, коли дівчинка відмовилася прибирати іграшки, мама запитала в неї: “Ти не хочеш прибирати іграшки? Хочеш, щоб вони так і лежали?” Дівчинка відповіла: “Так, не хочу прибирати”. Тоді мама поставила ще одне питання: “А можна, тоді, мама з татом теж не прибиратимуть за собою?” Дівчинка відповіла: “Звісно, можна”.

Тоді мама стала розкидати скрізь свої речі. Увесь кухонний стіл вона завалила журналами і книжками, на підлозі всюди були розкидані речі. Коли прийшов з роботи тато, то він жбурнув черевики в кімнату, свої речі розклав у дочки на ліжку, туди ж поклав і свій портфель з документами.

Загалом, чиста квартира перетворилася на звалище. Дівчинка продовжувала грати, як ні в чому не бувало. Коли вона захотіла їсти, вона сказала про це мамі. Мама повела її на кухню і пояснила, що не може накрити на стіл, бо на кухні безлад і увесь кухонний стіл завалений. Але, якщо дочка допоможе мамі прибратися, то мама накриє на стіл. Дівчинка з радістю погодилася, і удвох з мамою вони швидко навели лад.

Коли дівчинка захотіла спати, то мама сказала, що не може її укласти, оскільки на її ліжку розкидані її речі і речі тата. Але якщо вона їх допоможе прибрати, то мама укладе її спати. Дівчинка погодилася і незабаром у спальні була чистота. На цьому прикладі ми бачимо, що дівчинка погодилася навести лад, бо сама постраждала від безладу в домі.

  1. Приклад третій. Дівчинка, 4-5 років. Дуже любила кататися на своєму велосипеді і завжди кидала його посеред дороги. Мама постійно вказувала їй на те, що не можна залишати велосипед на дорозі. Але слова на неї не діяли.

Тоді мама поставила велосипед у таке місце, звідки дівчинка не змогла його самостійно витягнути. Природно, вона попросила допомоги в мами. На що мама їй відповіла: “Ти не виконала моє прохання, і я доки не можу виконати твоє. Звернися до мене з цим проханням після обіду”. Таким чином мама дала надію своїй дочці, що вона отримає свій велосипед. Але, у той же час, дівчинка усвідомила, що велосипед недоступний для неї через те, що вона не ставила його на місце.

Ясна річ, ситуації з кожною дитиною індивідуальні. Хтось легше погоджується на умовляння і йде на зустріч батькам. Але є і агресивні діти. І частенько такі діти влаштовують істерики, і не погоджуються з жодними аргументами батьків. Але будьте певні, що в будь-якій ситуації батьки можуть знайти спосіб, як поставити дитину в таку ситуацію, коли вона сама постраждає, зазнавши дискомфорт від свого безладу, і сама захоче навести лад і прибрати свої іграшки та речі.

Автор: Валентина Стригун