– У мене кольки в боці, – зойкнула Тіна.
– Не треба було їсти шоколад, – крикнув я їй. – Швидше! Якщо ми встигнемо добігти до центру міста, Чарлі нас не упіймає, бо там буде натовп.
Ми чули, як з-під коліс машини сипонув гравій, коли вона на повній швидкості виїхала з-поміж гаражів на основну дорогу.
– Біжи! – заволав я, але Тіна зігнулася упоперек, зіщулившись від болю.
– Біжи сам і забери його, – видихнула вона, вручаючи мені третього цуцика. Я побачив на дорозі монстра, що з гуркотом наближався до нас. Ми були так близько від порятунку і водночас так далеко. Якби ж ми встигли добігти до рогу вулиці, звідки вже було видно ринкову площу з юрбами людей, які чекали, коли засвітять різдвяні вогні! Я смикнув Тіну за руку.
– Тіно, ти зможеш. Ще трошки.
Тіна випросталась, тримаючись за бік. Я буквально волочив її по дорозі, хоч і бачив, що ми не встигаємо. До рогу вулиці залишалося метрів сто, як до нас із гуркотом підкотила машина. Завищали гальма. Розчахнулися дверцята водія, і з них важко виліз Чолов’яга-Пудинг з розлюченим і червоним, як буряк, обличчям.
– Це мої собаки! – гаркнув він.
– Ні, вони мої! – крикнув я у відповідь.
– Ану, віддавай, поки я не стер тебе на порошок! – заревів товстун. Прочинилися пасажирські дверцята, і з них виставив ногу Чарлі.
Раптом удалині почулося завивання сирени. Чолов’яга-Пудинг нашорошив вуха. Він завагався і глянув на дорогу. Синє світло заблимало за рогом і почало стрімко наближатися до нас. Чарлі панічно закричав:
– Назад в авто! Хутко! Давай!
Чолов’яга-Пудинг пірнув назад у машину, завів мотор, і авто рвонуло з місця й зникло за рогом. Повз нас промчала поліцейська машина, проблискові маячки якої блимали, сирена завивала, а за кермом… нічого собі! Там був сержант Смаг! Сержант Смаг гнався за власним сином!
Ми перезирнулися з Тіною, а тоді прожогом побігли до рогу вулиці. Хотіли побачити, що там діється. Прибігли саме вчасно, бо мер, який стояв на платформі біля високої різдвяної ялинки, вже готувався починати відлік, а машина з Чарлі ніяк не могла розштовхати юрбу.
– А тепер засвічуємо святкові вогні, – проголосив мер. – Починаємо відрахунок: П’ЯТЬ, ЧОТИРИ, ТРИ, ДВА, ОДИН, старт!
Спалахнуло світло. Скрізь замерехтіли різнобарвні вогники. Краса!
БІ-БІП! – сигналила машина, продираючись крізь натовп. Чолов’яга-Пудинг висунувся з вікна, відштовхуючи людей однією рукою і тримаючи кермо другою.
– З дороги! Геть! – репетував він. – Рухайтесь, ідіоти! Я поспішаю! У мене тут вагітна жінка, зараз народить… геть з дороги! Ви що, корови? Барани? Бе-е, бе-е, му-у… рухайтеся нарешті!
БІ-БІП! БІ-БІП!
А ззаду наближався сержант Смаг, чиє авто сиреною додавало ще більше галасу.
ДІ-І-ДУ-У-ДІ-І-ДУ-У!
Панував суцільний хаос. Машина втікачів пробивала собі шлях крізь натовп, аж поки, зробивши останній ривок, наштовхнулася на стовбур височенної різдвяної ялинки й заглухла.
Ялинка захиталася. Тоді захилиталася. Можливо, навіть захилихилиталася. І почала поволі падати. Поволі-поволі, тоді швидше і швидше, аж поки не впала на землю. Падаючи, вона зачепилась за довжелезну гірлянду лампочок між ліхтарними стовпами. Посипалися іскри, почали бахкати лампи, і раптом згасли ВСІ до єдиного різдвяні вогні. Ялинка позривала все святкове освітлення і зігнула під химерними кутами кілька ліхтарних стовпів.
Відчинилися дверцята авта, і з нього почали вилазити його пасажири. Чарлі сердито кричав на Чолов’ягу-Пудинга, мовляв, він не вагітна жінка. Чолов’яга-Пудинг верещав у відповідь, що Чарлі сам у всьому винен. Вони відчайдушно намагалися вислизнути, але розлючений натовп їх не відпускав. Сержант Смаг зупинив своє авто і попрямував до них.
– Я заарештовую вас обох! – він проголосив це так гордо, немовби сам їх упіймав. Поклавши руку на плече Чарлі, різко повернув його до себе. Опинившись віч-на-віч, не відомо, хто з них відчув більший шок.
– Чарлі?!
– Тато?!
Хтось у натовпі почав сміятися. Усі, звичайно ж, дуже добре знали Чарлі, не кажучи вже про його батька. Нарешті перемогла справедливість.
Чарлі і Чолов’ягу-Пудинга посадили на заднє сидіння патрульної машини, і червоний, як рак, сержант Смаг повіз їх до поліцейської дільниці.
Ми з Тіною були на сьомому небі від щастя… і Стрілка теж. Здається, чи не вперше причиною гармидеру в центрі містечка була не вона. І це ще не все, бо нарешті з нею були її кохані цуценяточка, тож хіба не мала вона стрибати, задерши хвоста від радості? Ще й як мала!
Ми забрали їх усіх додому. Мама й тато були СТРАШЕННО здивовані, а їхні лиця, мушу зазначити, аж сяяли від щастя. Виглядало, що це буде наше найкраще в житті Різдво. Ми всі будемо, врешті-решт, разом – я, мама, тато, Стрілка і її цуценята. Я знав, що в січні цуценят віддадуть, але принаймні на Різдво вони будуть із нами.
Цього вечора ми з Тіною проаналізували нашу спецоперацію.
– Це було геніально, – оцінив її я.
– Ага. І ти повівся дуже шляхетно. Міг би мене залишити, але не зробив цього.
Я знизав плечима, а Тіна понишпорила у своїх кишенях.
– Що ти ще там шукаєш? – запитав я.
– Та так, одну річ. Хочу подарувати тобі на знак подяки.
– Справді?
– Ага, я це знайшла, коли там усе попадало на площі. Ось.
Тіна з гордістю продемонструвала свій подарунок, піднявши його високо вгору. Я ковтнув слину. Омела. Невже мені немає рятунку?
І останнє
Минуло кілька днів після Різдва, і з’ясувалося, що Чарлі вдалося-таки вийти майже сухим із води.
Він розповів батькові, що просто «знайшов» тих цуциків, тож звідки він міг знати, кому вони належать?
Більше того, Чарлі й далі погрожував забрати в нас із Тіною гроші. На щастя, ми вже завчасно розробили план, якщо виникне така ситуація, про всяк випадок. Тіна вручила Чарлі конверт.
– Що це? – запитав він підозріло, немов відчуваючи якийсь підступ.
– Подивися.
Чарлі запхнув брудного пальця в конверт з одного боку і розірвав його. Витягнув звідти аркуш паперу. Глянув на знімок і судомно ковтнув слину. Його обличчя зблідло.
Ми з Тіною усміхнулися.
– Якщо ти ще до нас чіплятимешся, – сказав я, – ми приліпимо такі фотки до кожного стовпа в місті.
Ми пішли, а Чарлі так і залишився стояти, немов причмелений.
Ступивши кілька кроків, Тіна озирнулася.
– Веселих тобі свят, Чарлі! – щиро побажала вона. – І не забудь привітати Шерон Бленкінсоп!
Точно, подумав я. Щасливого Різдва, Чарлі!
КІНЕЦЬ