“Дрібниць у нашому житті не буває” – з цим твердженням, напевно, погодиться більшість з нас. І наступна історія, знайдена на безмежних просторах Інтернету, прекрасно ілюструє це твердження:
“Одного разу в квартирі в молодої жінки розцвів кактус.
До цього він 4 роки стояв на підвіконні, жодного разу не цвів і раптом такий сюрприз.
«Дивно, що мене вважають злою та бездушною, – подумала жінка. – Це все неправда, у бездушних і злих кактуси не цвітуть».
У приємних роздумах про квітучий кактус вона випадково наступила на ногу похмурому чоловікові в метро. На його зауваження вона не заволала, як завжди, з ображеним видом: «Ах, якщо ви вже такий пан, то їздіть на таксі!» – а посміхнулася:
– Не гнівайтесь на мене, будь ласка, мені нема за що триматися, якщо хочете – наступіть мені теж на ногу.
Похмурий чоловік вирішив не озвучувати те, що збирався сказати із цього приводу. Потім вийшов на своїй станції і, купуючи газету, замість того, щоб нагрубити продавщиці, які заплуталася з підрахунком здачі, сказав їй:
– Нічого страшного, перерахуйте ще раз, я теж з ранку не сильний у математиці.
Продавщиця віддала безкоштовно два журнали і цілу купу старих газет пенсіонерові – постійному покупцеві, який дуже любив читати пресу, але придбавав щодня лише одну газету.
Задоволений дідусь пішов додому і зустрівши сусідку з верхнього поверху, не влаштував їй щоденний скандал на тему: «ваша дитина як слон тупає по квартирі і заважає відпочивати, виховувати потрібно краще», подивився і здивувався:
– Як дочка-то ваша виросла. Ніяк не зрозумію, на кого схожа більше: на вас або на батька, але точно красунею буде.
Сусідка прийшла на роботу в реєстратуру і не стала обурюватися на нетямущу бабцю, яка записалася на прийом до лікаря на вчорашній день, але прийшла сьогодні, а промовила:
– Гаразд, не розстроюйтеся, я теж іноді забуваю свої справи. Ви посидить хвильку, а я уточню в лікаря, раптом він зможе вас прийняти.
Бабця, потрапивши на прийом, не стала вимагати виписати їй дієві, але недорогі ліки, які можуть миттєво допомогти вилікувати хворобу, погрожуючи в разі відмови написати скарги в усі інстанції аж до Страсбурзького суду з прав людини, а зітхнула і сказала:
– Я ж не зовсім ще з розуму вижила, розумію, що старість не лікується, але ви мене, лікарю, простіть, що тягаюся до вас постійно як на роботу.
А лікар, прямуючи увечері додому, раптом пригадав бабцю. Він подумав, що життя в звичній метушні летить повз, і, піддавшись раптовому пориву, зупинився біля найближчого супермаркету, купив букет квітів, торт з кремовими трояндами і поїхав зовсім в інший бік. Під’їхав до будинку, піднявся на третій поверх і подзвонив у двері.
– Я тут подумав, – сказав він молодій жінці, яка на дзвінок відчинила двері, – ну навіщо ми все сваримося, немов діти. Життя таке коротке. Можна я увійду?
– Звичайно заходь, – відповіла жінка. – А в мене новина. Ти тільки уяви, я сьогодні прокинулася, дивлюся на підвіконня, а в мене кактус розцвів. Бачиш?”
Звичайно, щоденна метушня забирає нашу увагу від таких, здавалося, дрібниць, як кактус, що розцвів. Але погодьтеся, такі дрібниці додають нашому житті шарму, а можливо, і ще щось, про що ми, навіть не здогадуємося. То може почнемо звертати більше уваги на такі дрібниці у своєму житті?
З повагою, редакція сайту