Друзі занадто подобаються
“Мого чоловіка не можна ні з ким знайомити. Як тільки з’являється якась моя подруга, він починає всіляко до неї залицятися. Усе це робиться під приводом гостинності, але, знаєте, з моєю тіткою він далеко не такий ввічливий і передбачливий. Я вже боюся запрошувати до дому нових знайомих, бо всі ці люб’язності, милі жарти, пошук спільних знайомих мене просто бісять”.
Напевно, не так вже багато людей, які б, будучи в щасливому шлюбі, ніколи не фліртували. Вибравши одного-єдиного, ми продовжуємо спілкуватися з різними людьми, у тому числі з представниками протилежної статі, у тому числі з тими, хто нам подобається. Взагалі, вважається, що будь-які стосунки чоловіка і жінки, навіть професійні, мають відтінок залицяння і гри.
Помірний флірт не так вже шкідливий для сімейних стосунків. Нові враження, підтвердження своєї привабливості для інших людей позитивно позначаються на настрої і пожвавлюють стосунки з партнером. Але у всіх різні погляди про те, що допустиме в такому ставленні, а що – ні. Добре, якщо в чоловіка і дружини ці погляди співпадають. Якщо ж один з них вважає верхом розбещеності грайливий комплімент “чужій” пані в присутності дружини, а інший не бачить у цьому нічого негожого, навряд чи спілкування в різностатевій компанії буде для обох однаково приємним.
Звичайно, не можна стверджувати, що такі дружні знайомства ніколи не переходять у серйозніші стосунки. У житті, як мовиться, є місце усьому, і безліч життєвих драм починаються з тієї миті, як хтось познайомив свою дружину або чоловіка зі своїми ж друзями. Так, може, безпечніше взагалі не мати друзів? Навряд чи. Якщо в людини є внутрішня готовність до нового роману, вона заведе його – і з ким завгодно. Тому краще потурбуватися про стосунки усередині сім’ї, про збереження взаємного інтересу, про те, щоб рутина побуту і конфліктні сутички не примушували прагнути до пошуку нових варіантів. З іншого боку, уникайте провокацій. Якщо ви просите подругу побути у вашу відсутність на турбазі з вашим чоловіком і дитиною і пожити з ними в одному будиночку, то не скаржтеся через тиждень, що між ними склалися аж занадто теплі стосунки.
Друзі впливають на поведінку
Нам важливо, що про нас думає оточення, і тому наша поведінка не завжди щира: ми поводимося таким чином, яке враження хочемо про себе скласти. Стосовно теми спілкування сім’ї і друзів це може виглядати так. Чоловік приходить з роботи, удома дружина з подругами п’ють каву і обговорюють похід по магазинах. Побачивши чоловіка, дружина каже: “Любий, я так втомилася, приготуй, будь ласка, вечерю. До речі, продукти я забула купити – сходи швиденько в магазин. Ну, ми тебе чекаємо”. І якщо чоловік – людина неконфліктна, він піде в магазин, а подруги запитуватимуть поради, як приручити чоловіка до такої міри. Заради цього все і затівалося – показати свою перевагу в стосунках.
Варіантів того, як це показати, безліч. Чоловік може в присутності друзів розповідати історії про якихось знайомих дівчат, передзвонюватися з кимсь так, щоб дружині не було на що скаржитися, але щоб усі зрозуміли: він вільна людина, що користується популярністю, а дружина все це терпить, бо дуже його любить.
“Ми сваримося кожного разу після візиту гостей. Бо чоловік кожного разу робить мені стільки зауважень, і з приводу і без. Що б я не робила, усе це не так: “Леночко, хто ж так робить? Вино не потрібно охолоджувати, тут навіть написано – для особливо грамотних”. Чи: “Звичайно, ти не купила те, що я просив, – я ж усього два рази сказав, а не десять”. Поводиться зі мною, як з дурочкою, а потім каже, що це просто жартівливі зауваження. Причому зазвичай (без гостей) він так не поводиться. Навпаки, він сам мені допомагає, поступається і вже, звичайно, не дозволяє собі таких грубих жартів”.
До такої демонстрації переваги схильні ті, хто насправді цієї переваги не мають, і ті, хто насправді відчувають невпевненість або навіть неповноцінність у сімейній ситуації. А це – свідоцтво серйозних проблем, які накопичилися у вашій сім’ї. Щоб це виправити, буває недостатньо просто відвертої розмови з партнером і прохання поводитися більш тактовно. Краще в усьому розібратися за допомогою сімейного психолога чи священика, якщо подружжя відвідує церкву, але не варто закликати на допомогу друзів.
Світлана Івлєва, психолог