Четверта заповідь для чоловіків і дружин звучить практично однаково, тому я об’єднав їх в один розділ:
“Будь чоловіком однієї жінки! Ніколи не фліртуй!”
“Будь жінкою одного чоловіка! Ніколи не фліртуй!”
Немає нічого ганебнішого за зраду! Немає нічого більш руйнівного, ніж постійно жити під страхом, що твоя половинка більше не прив’язана до тебе. Окрім згаданого вже приниження, подібна поведінка сторони, що зраджує, призводить до появи в серці потерпілої сторони руйнівного почуття неспроможності і відкидання. І подібні почуття, згідно життєвого досвіду, в однаковій мірі наповнюють як чоловіків, так і жінок. Одного разу, у церкві, пам’ятаю, намагався я визначити, хто більше буває ображений зрадою: чоловік або дружина. Я припустив вголос, якщо чоловік зрадив дружині, то для неї, як для жінки, це дуже, дуже сильний удар; але якщо дружина зрадила чоловікові, то для нього, як для чоловіка, це рівносильне смерті. Після зібрання до мене підійшли декілька сестер і висловили категоричну незгоду з таким твердженням. Вони сказали, що були б в рівній мірі “зруйновані” зрадою чоловіка, і що насправді немає жодної різниці, хто зраджує: зрада універсально “вбиває” потерпілу сторону.
Відтоді я прийняв це для себе за істину і більше не намагаюся доводити зворотне. Так само як і те, що шлюб – це вибір двох. І шлюб існує рівно стільки, скільки подружжя готове підтверджувати цей вибір. Щодня! От чому немає жодного сенсу намагатися силою тримати когось у шлюбі. Можливо, певний час це і продовжить видимість існуючих стосунків, проте у вищому сенсі, за відсутності підтвердження однієї із сторін свого вибору, шлюбу як такого вже не існує. На жаль, усе, що ми можемо – це нести відповідальність за свій вибір і залишити протилежній стороні відповідальність за свій. Втім, це вже питання занедбаності чиєїсь ситуації. Ми ж, навпаки, говоримо зараз про неодмінні умови доброго шлюбу, в якому подружжя готове зробити необхідні “заходи безпеки” з обох боків, щоб захистити свій шлюб від стороннього втручання.
І от тут-то, парочка думок буде нам якраз у нагоді. Знову традиційно звертаюся до дружин, і хочу запропонувати вам дещо оновлений погляд на ваш заміжній стан. Так от, дружина, будучи заміжньою, коли ти спілкуєшся з іншим чоловіком, ти в певному значенні, дивишся на нього через твого чоловіка (адже ти замужем). Іншими словами, образно кажучи, ти дивишся на все його очима; через його права на тебе; через ваші спільні зобов’язання один перед одним і т. д. Заміжня жінка повинна так “поставити себе” в стосунках із сторонніми чоловіками, щоб на неї в повноті виконалося слово з Притч 31:11: “Упевнене у ній серце чоловіка її, і він не залишиться без прибутку“.
Божественна ідея “однієї плоті” має на увазі наступне: усе, що робить заміжня жінка – вона робить “у присутності свого чоловіка!” І Бог цьому є свідком!
Те саме стосується чоловіка. Поняття “одружений” у моєму розумінні схоже за значенням з такими поняттями як “освічений” або “вихований”. Тобто, це невід’ємна частина тебе, від цього неможливо “відв’язатися”. І в цьому сенсі ми, чоловіки, скрізь “тягаємо” за собою своїх дружин і все робимо в “їх присутності“. І Бог також є цьому свідком!
У тій же самій книзі Притч, звідки ми щойно почерпнули небесний погляд на вірну дружину, є ще одне місце:
Притчі 5:18-20 (виділене мною): “І утішайся дружиною юности твоєї, улюбленою ланню і прекрасною сарною: груди її нехай напувають тебе повсякчас, любов’ю її насолоджуйся постійно. І для чого тобі, сину мій, захоплюватися сторонньою й обіймати груди чужої?”
Враховуючи Богом натхненне походження цих рядків, і підсумовуючи все, що ми знаємо про кращих чоловіків людської історії, таких, наприклад, як Урія Хетеянин, я хотів би звернутися до чоловіків і сказати їм наступне: “У справжнього чоловіка є тільки одна Жінка! Усі інші – це особи протилежної статі!” Навіть у церкві (кажу це без жодного бажання когось образити), усі жінки – це наші любимі в Богу сестри заради Христа Ісуса; відносно ж наших шлюбів, ті ж самі вони – це “сторонні” і “чужі“! І тільки твоя дружина, як “Жінка твого життя”, дана тобі Богом для законної втіхи. На ній і має бути зосереджена вся твоя увага!
Зізнаюся, без зайвої необхідності я навіть не торкаюся до тих, кого Писання називає “дружиною ближнього“. У Пр. 6:29 сказане, що “хто доторкнеться до неї, не залишиться без провини“. І хоча я нічого “такого” не маю на увазі, коли, наприклад, вітаюся, тисну руку чи просто торкаюся, але, все ж, у цьому щось є. Я рекомендував би чоловікам не “сваволити” в цьому відношенні навіть з добре знайомими жінками. Втім, для того, щоб “торкатися”, не обов’язково робити це в буквальному розумінні слова. Для цього досить і очей. Одного дня я став свідком подібного “спілкування”.
…Вони сиділи за столом і розмовляли. Вона була заміжньою, він не знаю. Коли я зайшов, мій слух не уловив в їх бесіді нічого протизаконного. Але мій дух вжахнувся тому, що по-справжньому відбувалося в цій кімнаті. Без зусиль в їх “спілкуванні” можна було помітити два діалоги, що відбувалися одночасно: один йшов на рівні слів, другий на рівні очей. У першому, як я вже сказав, було все правильно. А от другий, неквапливий і безсловесний, містив у собі приблизно наступне:
– Ти гарна…
– Ти теж нічого…
– У тебе красиві губи. Я б їх поцілував…
– Так у чому ж справа…
– Жорстока, ти ж знаєш, що нам не можна…
– Тоді навіщо кажеш?..
– Просто тому, що ти красива і мені приємно бути поряд з тобою…
– І мені приємно бути з тобою…
– Правда, шкода, що ми з тобою християни…
– Шкода…
На жаль, того вечора я не наважився сказати жодному з них про те, що відчув у дусі. У моєму житті, надалі, було ще декілька подібних ситуацій. Один раз я таки з кимсь говорив, але найчастіше, помітивши щось подібне навколо себе, я просто згадував це в проповіді і ті, кого це стосувалося, самі розуміли, кому це говориться. Але тоді від розгубленості я не сказав ні слова ні їй, ні йому. Через декілька років я дізнався, що ця сестра залишила свого чоловіка і стала жити з іншим чоловіком. На жаль, ніхто з нас не застрахований від того, щоб виявитися в “зоні підвищеного інтересу” до себе з боку осіб протилежної статі. Маленький і здавалося б нешкідливий флірт іноді може так (!!!) “розбудити” душу, що потім гризтимеш подушку і разом забудеш усі молитви, а на розумі буде тільки “він” або лише “вона”. Тому, чи варто доводити себе до цього?
Я прекрасно розумію всі ці моменти, коли з роками в шлюбних пар (у гіршому, звичайно, випадку) відбувається звикання один до одного і звідси зубожіння почуттів. За словами якогось жартівника, слова наречених: “На все життя!” – у різні періоди життя вимовляються ними з трьома різними інтонаціями. Перша, захоплено-категорична: “На все життя!!!” (це під час вінчання). Друга, задумливо-стривожена: “На все життя..?” (це з підпиранням підборіддя і нахмуреними бровами). І третя, відчайдушно-приречена (з руками, що обхоплюють голову): “На все-е жи-и-иття!!!” Гумор чорний, але абсолютно життєвий. Додайте сюди наше природне старіння, а також масу безшлюбних, і відповідно зголоднілих за увагою людей навколо, і ви зрозумієте всю силу спокуси відгукнутися на чийсь заклик “просто постріляти очима”.
Під час одружень у мене не раз виникало бажання сказати “кандидатам у подружжя” приблизно наступне: “Жінко, ти береш цього чоловіка з його майбутньою лисиною і потенційним простатитом. А ти, чоловіче, береш цю жінку з днями її очищення і віковою повнотою після пологів. Ви цілком усвідомлюєте те, що ви зараз робите?” Найсмішніше, запитай я в них про це насправді, вони б цілком серйозно відповіли мені “так”, думаючи напевно, що ці слова – частина шлюбної церемонії. “Любов, – як мовиться, – сліпа! Але вона прозріває в шлюбі!” От чому, любі, мені, як пасторові часом доводиться “лякати” вас різними страхами, що стосуються “предмета” ваших зітхань і перетворювати пасторський кабінет на кімнату “тортур”, щоб ваше присвячення один одному було максимально усвідомленим. Адже Ви пам’ятаєте, про що ми зараз говоримо? Проявляй вірність у шлюбі! Навіть жартома не фліртуй!