Деколи про людей у нас складається гірша думка, ніж є насправді. Наступна історія тому реальне підтвердження:
«У мене 14-річна дочка. Зустрічається з хлопчиком, теж 14-річним. Такий хороший, вихований. Кожної неділі він приходить у гості. І вони сидять у кімнаті дочки цілий день. Ну, я турбувати не хотіла.
Тут раптом подумала: «Адже в 21 столітті живемо. Діти дорослішають рано. А що, коли вони там самі дітей роблять?!»
І побігла я до неї в кімнату. Трохи відкриваю двері, приглушене світло лампи, чую розмову.
Входжу в кімнату з видом «Ага, попалися!»
І що я бачу? Моя дочка сидить у кріслі і в’яже шарфа, а хлопчина, лежачи на дивані, читає вголос. Я тільки і змогла сказати: «Може, чаю?…»