Життя іноді підносить такі історії, що в пору знімати за ними фільми. Одну з таких історій пропонуємо вашій увазі:
«Я побачив літнього чоловіка, що самотньо сидів за столиком. Перед ним стояла стара фотографія якоїсь жінки. І тут я вирішив поспілкуватися з ним, щоб хоч трохи скрасити його день.
Як я і припускав, жінка на фото була його дружиною. Але історія чоловіка виявилася несподівано цікавою. Вони познайомилися, коли обом було по 17. Зустрічалися недовго, бо він пішов на війну, і його сім’я переїхала. Після повернення він став шукати її, але цілих 10 років ці пошуки були марними. Усі казали, що він з’їхав з глузду. А він відповідав: «Так, я – божевільний. Я збожеволів від любові».
І от одного разу, під час поїздки в Каліфорнію, чоловік зайшов у перукарню. Там він почав розповідати майстрові, що вже 10 років шукає одну дівчину. Перукар тут же схопив слухавку і подзвонив дочці. Це була вона! І вона теж шукала і чекала його!
Освідчився він відразу. І вони прожили в шлюбі 55 років – аж до її смерті 5 років тому. Зараз дідусь всюди носить із собою її фотографію.
Він тоді сказав мені багато чудових, надихаючих речей:
- Я був дуже багатою людиною, але моїм багатством були не гроші, а любов.
- У нас з дружиною ніколи не було суперечок, але в нас було багато дискусій.
- Люди як свічки. У будь-який момент їх може загасити вітер, тому треба насолоджуватися їх теплом і світлом зараз, коли вони є.
- Щодня кажіть дружині, що любите її. Щодня».