Чи можна відновити контакт?

Однозначно відповісти на це запитання не можна. Як і в питанні втрати контакту, тут безліч обставин. Важливо розуміти, наскільки далеко зайшла справа, який вік дитини, її індивідуальні особливості і багато що інше. Але якщо розглядати це питання в загальних рисах, то з дошкільником і молодшим школярем, як правило, відновити контакт неважко. Діти від природи орієнтовані на батьків. Мати з батьком – найважливіші, найпотрібніші для них люди. І якщо батьки хоч трохи змінять стиль спілкування в сім’ї, ситуація помітно покращає.

В якій бік слід змінювати стиль: з ким поводитися м’якше і ласкавіше, а з ким, навпаки, жорсткіше і вимогливіше, залежить від особливостей дитини. Усіх не можна міряти одним мірилом. Але в будь-якому випадку важливо з дитиною розмовляти, грати, цікавитися її внутрішнім світом, вникати в проблеми і намагатися зробити її життя змістовним і цікавим.

Що стосується підлітків, то налагодити контакт з ними, звичайно, складніше, хоча і тут у більшості випадків усе не так фатально, як може здатися на перший погляд. Проте від батьків знадобиться значно більше терпіння, такту і одночасно наполегливості, адже в багатьох підлітків розвивається негативізм. Недаремно цей вік зветься «важким». Отже легких рішень чекати не слід. Як не слід шкодувати сил на переконання, умовляння. Іноді здається: усе… нічого не допомагає! А мине трохи часу – і щось у дитині зрушиться в правильному напрямку. Не відразу: підлітку важливо осмислити почуте, та і самолюбність не дозволяє все виконувати відразу: «Я вже не маленький!» Але нехай не відразу. Головне, щоб хоч би поступово дійшло. І з маленькими дітьми потрібно розмовляти не лише на побутові теми, а чим старше вони стають, тим більше має ставати тем для обговорення. Діалог просто необхідний. Якщо дратуватися і обривати підлітка: ніби, не кажи дурниці, – він замкнеться. А дорослим треба розуміти, які в нього погляди. Тим більше, що діти підліткового віку в суперечках з рідними нерідко поводяться як провокатори: до хрипоти відстоюють свої погляди та переконання, але насправді хочуть лише подивитися на реакцію дорослого і вислухати його аргументи, щоб потім застосувати їх у розмовах з однолітками. Дуже важливо, щоб у дитини було якомога більше нормальних, пізнавальних, творчих інтересів. Якщо з дитинства це не прищеплене, потім все набагато складніше. Особливо важко, коли батьки самі мало чим цікавляться, і оточення в них відповідне. Коли поряд з підлітками люди, які захоплені цікавою справою, це справляє на них велике враження. Адже підлітки, як сірники: легко спалахують, але так само швидко і гаснуть, якщо їх не надихати, не підтримувати вогник.

Крім того, абсолютно необхідно, щоб, окрім батьків, у житті підлітків брали участь інші авторитетні дорослі: родичі, хресні, старші друзі, учителі, тренери – певні посередники, яким дитина може довіряти. Стосунки з ними, як правило, стриманіші і шанобливіші, підліток дорожить їх ставленням, вибирає вирази, не так болюче реагує на зауваження і поради. А батьки в той же час тримають руку на пульсі. Зрозуміло, посередники мають бути надійними, бо інакше батьки замість підтримки отримають удар у спину.

Між іншим, у багатьох випадках таким посередникам вдається тверезіше оцінити ситуацію, адже багато мам впадають у паніку за щонайменшим приводом, а інші, навпаки, грішать надмірним добросердям, до останнього не звертаючи уваги на те, що відбувається, і заколисуючи себе думками, що їх дитина «нічого такого» зробити не може. Хочеться зауважити і нову позитивну тенденцію. Бачачи, скільки спокус підстерігає сучасних підлітків, і, переживаючи через них, молоді батьки останнім часом стали активніше кооперуватися і ходити з дітьми в походи, влаштовувати цікаві для підлітків поїздки і т. п. Звичайно, для цього доводиться якоюсь мірою поступитися своїми інтересами. Але люди розуміють, що залишати дитяче життя без батьківського нагляду зараз небезпечно: вже дуже нестримно йде розбещення дітей у суспільстві. Це раніше вважалося, що добре дитину відправити влітку на дачу до бабусі, нехай дихає свіжим повітрям. А тепер такий відпочинок може виявитися небезпечним, адже саме влітку, без батьківського контролю, в стані неробства часто і починаються підліткове пияцтво, наркоманія та інші «веселощі». Взагалі існування закритих підліткових груп, яке зараз активно заохочується не лише в Інтернеті, але і в реальному житті, дуже небезпечне. У перехідному віці, коли психіка дітей стає особливо нестійкою, важливо, щоб підлітки не перебували постійно на самоті.

З іншого боку, для них вже недостатньо спілкування тільки з рідними і близькими. Тому треба створювати середовище, в якому підлітки зможуть спілкуватися між собою, але в якому знайдеться місце і дорослим. Причому не в ролі обслуги, як буває іноді на дні народження дитини: мама з татом усе приготували і пішли чи сидять тихенько в сусідній кімнаті, «щоб не заважати». І не лише в звичній ролі контролерів і наставників. Обстановка походу, екскурсійної поїздки, колективного виїзду на ту ж дачу дуже розташовує до дружнього, довірливого спілкування. Треба намагатися не упустити ці можливості. Сучасним підліткам зараз сильно бракує глибоких, змістовних бесід і суперечок «про найголовніше». Вони мало читають, їх уявлення про людей, про людські взаємини і про багато інше, що наповнює життя, не просто незрілі через вік, але часто спотворені і доведені до примітиву.

Автор: Тетяна Шішова