Третій етап свободи – це «бути вільним разом із…». Людина живе не задля того, щоб «замикатися у своєму житті», вона не створена для самотності. Багато драм сучасної людини народжується з того факту, що вона настільки стає частиною загальної маси, що це завершується індивідуальною самотністю. Ми настільки близько перебуваємо з іншими, що вже не бачимо їх; ми оточені «невидимими людьми». Часто це люди з нашої родини. Людина – це суспільна істота, щоб жити, їй обов’язково потрібні інші. У відомому науковому експерименті люди погодилися упродовж якогось часу пожити в цілковитому відособленні, не бачачи, не чуючи інших, ні з ким не розмовляючи. Експеримент довелося дуже швидко призупинити, бо люди почали божеволіти.
Тут проявляється ще одна велика цінність: загальна солідарність. Слово солідарність ліпше виражає цю цінність, ніж слово любов, яке ми використовуємо надто часто. Цінність солідарності виражається в любові ближнього, бо кожна людська істота є доброю і гідною любові (ми ніколи не повинні забувати, що гідність особи ми вибрали за основу нашої системи цінностей). Це перша форма любові; вона визнає, що інша людина має таку саму гідність, ми бажаємо їй того ж, чого бажаємо й собі, і любимо її, як самих себе.
Солідарність – це дійсна любов, це любов, яка стає конкретним жестом. Інша людина – це ближній і брат, і ця людина для мене важлива. Я не лише не можу її ігнорувати, а й мушу визнати й прийняти такою, якою вона є; навіть якщо вона інша, бідна, незначна, чужа.
Солідарність – це універсальна любов. Ми охоплюємо нею також тих, з ким ніколи не зустрілися, тих, хто далеко. Ми мусимо бути солідарні також з тими, хто не є на нашому боці.
Солідарність – це постійна цінність, її ніколи не забракне. Навіть тоді, коли хтось інший «вже не такий, як колись», вже не симпатичний, збунтувався проти когось чи чогось, він однаково завжди залишається братом і його треба любити навіть такого.
Перша вимога любові
Загальна солідарність реалізується через іншу необхідну цінність – справедливість.
Справедливість – це перша вимога любові. Лише справедливий може справді любити. Справедливий ніколи не ставиться до інших осіб як до речей, він поважає права вільних та відповідальних осіб. Справедливий не «використовує» природи та світу для свого економічного зиску. Справедливий діє так, щоб всі люди могли мати однакові можливості для життя й миру.
Людина гідна називатися людиною, коли всі засоби, які має у своєму розпорядженні, задіює на користь справедливості. Ніколи не можна забувати, що поширення справедливості треба почати від почуттів та думок, від щоденної поведінки та вчинків. Зазвичай набагато легше боротися із расизмом у Південній Африці, ніж жити правдивою справедливістю у своїй родині, у колі друзів, у своїй школі. Зазвичай історія народів складається так, як укладаються справи нашого дому.
На наших вулицях повно тих, хто поширює насилля, і немає на них «справедливих».
Знайти час на…
Дві інші дуже важливі цінності стосуються цієї характерної для людини сфери, якою є її дух. Це творчість та духовність.
В людині існує незнищенний інстинкт творення, дії, праці. Людина відчуває, що мусить «самовиразитися». А щоб це здійснити, мусить наблизитися до всіх творчих можливостей культури. Кожна людина мусить мати можливість вчитися, мислити, духовно зростати. Людина була створена для того, що «гарне», а не лише для того, що економічне й вигідне. Людина – це також свідомість, єство. Відчувати цінність єства означає відкрити незмірне багатство, яке людина носить «у собі», а також досліджувати духовний світ. Однак сьогодні на це ніколи немає часу; ритм сучасного життя надто нервовий, надто швидкий. Дні минають, і кожна хвилина чимось зайнята. А вечірні години часто займає телебачення. Однак людина, яка пізнає своє єство, побачить велич свого буття.