…або насолоджуватися життям тут і зараз
Мені було сорок з гаком, коли я дізналася, що на звичне питання “чим ви зараз зайняті”, можна відповідати “Осім хаїм”, тобто “насолоджуюся життям”. Уперше цей вираз, який дослівно перекладається як “робимо життя”, я почула тут, в Ізраїлі.
Міське кафе. Полудень. За сусіднім столиком сидить літня пара. Він і вона. Не подружжя, ні. Швидше старі знайомі чи друзі. Вони невимушено базікають, трохи фліртують, жартують, сміються, п’ють каву.
Раптом лунає телефонний дзвінок. Хтось у слухавці запитує його: “Що поробляєш?” І він відповідає: “Осім хаїм”.
Насолоджуюся життям. Не вирішую проблеми, не заробляю гроші, не шукаю відповіді на запитання, не ставлю цілі і досягаю їх, не худну, врешті-решт, ні! Просто насолоджуюся життям.
Ця гра слів мене буквально зачарувала, і я зрозуміла, що теж хочу навчитися цьому самому “осіму”.
Перший урок мені підніс власник зоомагазину, коли рано вранці я забігла до нього за кормом для собаки. Він вже відкрив свою крамничку, але ще не встиг прокинутися, тому товар розкладав неквапливо. Я за відпрацьованою роками московською звичкою стала пояснювати, що мені потрібно швидко і терміново. У відповідь хазяїн крамнички дістав з клітки маленького кролика і поклав його в мої руки.
У цей момент я зрозуміла: так от ти який – “Осім хаїм”! Час для мене зупинився. Гладити пухнасту теплу грудочку хотілося годинами. І дивитися, дивитися заворожено на неквапливу роботу продавця.
Потім було багато інших уроків, кожен з яких приносив мені щастя. Наприклад, сьогодні я точно знаю, де готують найсмачнішу каву в Тель-Авіві. Найсмачніша вона не через смак, ні. Просто в цьому місці збирається така яскрава публіка з такими приголомшливими собаками! Спостерігати за цим світом, неквапливо попиваючи каву, – це для мене “Осім хаїм”.
Чи. Я ніколи не знала, що годувати коня – це кайф. Тактильний, душевний. Я з дитинства боялася до них підійти. Але в Ізраїлі на стайні хазяйка прекрасних коней з посмішкою запропонувала мені спробувати перебороти страх, протягнувши коню яблуко. І от, широко розкриваючи величезного рота з прекрасними зубами, він або вона простягав(-ла) морду до моєї тремтячої руки і дуже ніжно, тільки торкаючись вологими губами, теплим шорстким язиком злизував(-ла) з долоні яблуко. На цьому місці в мене слова закінчувалися.
Але найголовніший урок «Осім хаїм» я засвоїла одного дня на дорозі. Це сталося в той самий момент, коли я накрила дочку своїм тілом. Ми із Сонею їхали додому машиною і почули виття сирени. Справа була влітку 2014 року, йшла операція «Непорушна скеля», і ми потрапили під ракетний обстріл. Слідуючи інструкції, я заглушила машину, дістала дитину з автокрісла, уклала її на дорогу і накрила собою. Я досі добре пам’ятаю вибухову хвилю від збитої ракети, що прокотилася по моєму тілу, і шепіт дочки: «Мамо, ти зараз мене розчавиш».
Після цього випадку світ навколо мене заграв абсолютно іншими фарбами. І я, нарешті, по-справжньому зрозуміла, що означає “Осім хаїм” і як важливо насолоджуватися життям тут і зараз.
Автор: Євгенія Шустікова, тележурналіст