Сьогодні хотілося поділитися думками стосовно татуювань, які набувають серед української молоді все більшої моди. Саме моди, яка, як відомо, річ заразна.
Не будемо вести дискусій стосовно… які зазвичай аргументи наводять батьки виступаючи проти того, щоб їх улюблене чадо робило собі тату як у друга (подружки)? Зазвичай ці аргументи приносять мало користі, тому не будемо вдаватися до них, а краще наведемо одну цікаву приказку-спостереження: «Життя прожити – не поле перейти», тобто життя – це тривала річ. І протягом життя в людини змінюються її звички та смаки, і те, що подобалася їй у дитинстві і юності, може не подобатися чи навіть викликати відразу в більш старшому віці.
Можна з упевненістю стверджувати, що ці тату, нанесені зазвичай під впливом друзів чи романтичних почуттів, через… не те, що десятиліття чи роки, а через лічені місяці можуть стати неактуальними чи навіть бридкими. От про це саме варто нагадати дітям.
Як і те, що написи на тату можуть бути просто безглуздими, про що свідчить багатьом добре відома історія:
«В автобусі поряд з ефектною дівчиною з татуюваннями майже скрізь, стоїть бабуся і з подивом вдивляється в тату на шиї.
Юна пані: «Що, бабусю, у твій час тату не було? Що дивишся?»
Бабуся: «Доцю, у мій час усе було. Я 30 років провела в Азії. Потім викладала китайську в університеті. Я от просто не можу зрозуміти, чому в тебе на шиї написано: «Повторно не заморожувати»?»
Сподіваємось, що ця інформація була корисною для вас.
З любов’ю, редакція сайту