Епіграфом до цього допису ми вирішили взяти влучну думку висловлену сучасним українським письменником Дмитром Вовнянко:
«Українці поділяються на більшість, що чекає чарівника, який вирішить їхні проблеми. І на меншість, яка знає, що чарівників не існує».
…І тому тій меншості доводиться самій ставати чарівниками, доки більшість марно шукає чарівника, постійно бігаючи в його пошуках за наступним принципом: знайшли чергового кандидата на місце «рятівника нації», вибрали його, через рік-півтора розчарувалися в ньому, рушили на пошуки нового, щоб так само з плином часу розчаруватися в ньому. І так по колу… Майже тридцять років.
Може варто зупинитися в цих безплідних пошуках і стати для самого себе і своєї країни «чарівником»? Сенсу від цього буде значно більше.
Єдині, за кого можна потішитися під час цих виборів, так це за пенсіонерів. У цей день вони відчули свою значущість для країни. Подібну значущість більшість з них відчує лише під час наступних виробів…
От що спадає на думку на другий день після першого туру чергових президентських виборів. Навряд чи щось зміниться після туру другого.
Редакція сайту