Територія, на якій живе ще один представник лемурів, – червононашийниковий лемур, практично не перетинається з місцями, де мешкають інші одинадцять видів його родичів.
Невелика ділянка на південному сході острова Мадагаскар – єдине місце, де можна зустріти червононашийникових лемурів, що моторно перебираються гілками тропічних дерев у пошуках фруктів і насіння.
Головна гордість цих деревних жителів – пишні бакенбарди кремового чи рудувато-коричневого кольору. Особливо густим, довгим і яскравим хутром природа нагородила самців, тоді як їх подруги мають скромнішу зовнішність: їх бакенбарди не такі пишні, а шерсть забарвлена в менш насичені, рудувато-бежеві, тони.
Як і більшість їх родичів, червононашийникові лемури об’єднуються в групи по чотири-сім тварин, в яких не признається матріархат. На відміну від інших представників родини лемурових, де верховенство однієї самки є справою звичною, у групах звичайних лемурів, що складаються з приблизно однакового числа самців і самок, вітається рівноправ’я.
Спосіб життя таких співтовариств дуже сильно залежить від пори року, місячної фази, довжини світлового дня. Червононашийникові лемури можуть бути однаково активними як вдень, так і вночі, керуючись потребами в поповненні харчових запасів.
Раз на рік, між жовтнем і груднем, у групі з’являється поповнення, і самці, не завжди охоче, але все таки беруть участь у вихованні потомства.