Апатозавр був близьким родичем диплодока. Як і в диплодока, у нього був довгий, схожий на батіг хвіст. На відміну від диплодока, тіло апатозавра було більш кремезним, хоча і не таким довгим.
Вивчаючи апатозавра, учені допустилися маси помилок, не лише давши йому чужу назву, але і приписавши йому чужу голову. Професор Отніель Марш, вивчаючи в 1877 році скам’янілі кістки невідомого динозавра, дав йому назву апатозавр. Через два роки він досліджував вже подібні інші скам’янілості. Думаючи, що це новий вид динозаврів, він назвав цього динозавра бронтозавром.
Але як пізніше з’ясувалося, усі ці останки належали динозаврові одного виду, і відповідно бронтозавр і апатозавр були одним й тим самим динозавром. Оскільки цей динозавр був спочатку названий апатозавром, саме це ім’я і залишилося. Але що призвело до такої плутанини? У порівнянні з останками інших частин скелета, черепи зауроподів знаходяться досить рідко. А все через те, що вони складаються з полегшених тонких кісток і тому погано зберігаються. З цієї причини вчені часто не знають, як виглядають черепи багатьох зауропод, хоча інші частини скелета вже виявлені. Так сталося і з апатозавром.
В одному з кар’єрів останки скелета апатозавра були виявлені разом із скелетом і черепом камаразавра. У ті часи вчені ще не знали, кому який череп належав і припустили, що знайдений череп міг належати апатозавру.
Багато років у музеях були виставлені скелети апатозавра з черепом, що належав камаразавру. У результаті апатозавр залишався просто без голови до тих пір, поки не був знайдений його скелет з черепом, що зберігся, і істина була відновлена. Але й досі, за старою звичкою, апатозавра часто іменують бронтозавром.
Довжина тіла апатозавра досягала 23 метрів (довжина найбільшого зі знайдених скелетів). Висота до 9 метрів. Важив він за різними даними до 24-32 тонн. На шийних і спинних хребцях були невеликі подвійні відростки як у диплодока.
Основну частину тіла апатозавра складав тулуб і потужні лапи. Маленька голова, мозок в якій важив всього 400 грамів, розташовувалася на довгій шиї, а ззаду знаходився не менш довгий хвіст. Зуби були схожі на плоскі палички вишукані в ряд.
Пересувався апатозавр в основному на чотирьох лапах. Під час руху довгий хвіст розташовувався над землею. Передні лапи апатозавра були трохи коротші за задні.
Кістки лап були більші, ніж у диплодока, тому апатозавр виглядає більш кремезним. Напевно, апатозавр міг підводитися на задніх лапах і обгризати гілки на верхівках дерев, при цьому хвіст грав роль своєрідної третьої лапи, допомагаючи тварині зберігати рівновагу.
Апатозаври жили стадами – так легше було захищатися від хижаків.