Напевно, всім доводилося стикатися з такою категорією людей, на думку якої, всі їм повинні, просто зобов’язані допомагати через те, що в них немає того, що є в інших. А список того, що їм бракує, може бути насправді безмежним… І мова тут не про людей позбавлених найнеобхіднішого, і що це буквально погрожує їх біологічному існуванню. Зовсім ні, якраз такі люди рідко просять про допомогу, принаймні, не так голосно, як щойно згадані самозакохані егоїсти, які свято переконані, що весь світ їм просто зобов’язаний допомагати та йти назустріч усім їхнім забаганкам.
Втім, на це переконання світу просто начхати. Так що єдине, що залишається робити носіям цих переконань за таким перебігом подій, так це скаржиться на несправедливість, жорстокість цього світу і цими скаргами отруювати життя собі та оточуючим, принаймні, доки оточуючим не набридне все це вислуховувати в «сто п’ятнадцятий» раз, після чого їм доведеться приєднатися до «цинічного і безжального світу», якому немає жодного діла до ображеної душі «неоціненої» людини
З подібним поглядом на життя ми зустрічаємося в дописі, що присвячений речам, яких бракує людям у США. Один з опитуваних настільки яскраво підпадає під щойно описану категорію людей, що ми не змогли не процитувати його. Отже, знайомтеся, Артем з Казахстану, якому, судячи з його слів, у США мало що подобається:
Одна з особливостей життя в США – це обов’язкова наявність кредитної історії. Це мене спочатку здивувало, потім обурило, адже новим іммігрантам доводиться починати фінансову історію із самого початку. А ще в США мені не вистачає кілометрів, метрів, кілограм, літрів, градусів Цельсія. У США, як і раніше, архаїчна система вимірювань. Також нам довелося звикати до “нової” дати народження: спершу тут пишуть місяць, а потім день і рік народження. Де логіка? Для мене не зрозуміло!
А нам, у свою чергу, не зрозуміло, чому ця нещасна людина мучиться, усе ще перебуваючи в США? Адже, як можна жити в країні, ви тільки подумайте! – де прийнято спочатку писати «місяць, а потім день і рік народження», а не день, місяць і рік, як ти звик писати із самого дитинства! А кредитна історія! Як так, щоб людині, яка вперше потрапила в країну, яку ніхто не знає (і яка в принципі там навряд чи кому потрібна), ніхто не довіряє і не хоче давати в позику гроші на вигідних саме для неї умовах! Тим більше Артему з Казахстану! Та таку людину по приїзді в США мав особисто зустрічати чинний Президент! А тут не те, що не зустріли, так ще позичати гроші на пільгових умовах не хочуть!
От з такими чи подібними думками мучиться людина в США, не маючи змоги звикнути, як на її думку, до «архаїчної» системи вимірювань. Тут мимоволі хочеться «поспівчувати» неоціненому та «прогресивному» Артему та побажати йому всього найкращого – знайти в житті країну, яка б відповідала всім його побажанням.
Хоча, насправді, проблема тут криється не в США, а в ставленні Артема та подібних йому людей, тобто самозакоханих егоїстів, до життя: у будь-якому куточку світу вони будуть почуватися нещасними та обділеними людською увагою. Так що марно з таким підходом до життя шукати краще місце проживання або краще оточення. Тут варто починати з себе, зі зміни свого ставлення до життя та людей, які знаходяться поруч – почати цінувати будь-які життєві дрібниці та знаходити добрі риси вдачі в оточуючих людях. Лише таким чином людина зможе відчути спокій у душі та почати насолоджуватися життям і оточуючими людьми, а не шукати чергові приводи для незадоволення. Лише вдячність і добре ставлення до ближніх допоможуть кожному пізнати свою справжню ціну.
З любов’ю, редакція сайту