Уже багато років у Країні Драконів панував Хижак І.
Спочатку він був дуже люб’язним і добрим володарем для драконів, своїх підданих. Але згодом у нього з’явилася жахлива звичка. Час від часу в обідню пору його страшні кігті починали свербіти настільки сильно, що не міг опанувати цього відчуття. Тоді Хижак І, добре замаскувавшись, щоби ніхто не міг його впізнати, йшов у найтемніші завулки. А там висував свої кігті й хап!.. Пожирав одного маленького дракона тут, іншого – там. Це було жахливо, але Хижак І не міг запанувати над свербінням своїх кігтів.
Після кожного такого ганебного злочину володар ховався в найтемніших закутках лісу й плакав, був у розпачі:
– Я – останній дурень! Навіщо я зжер тих маленьких драконів, які нічого поганого мені не зробили? Більше ніколи не зроблю такого.
Однак згодом чинив так само.
Важко бути королем
Урешті одного дня Хижак І вирішив обрізати собі кігті. Було виготовлено спеціальні ножиці (звичайно ж, із золота, бо король завжди залишається королем), якими один із пажів обрізав королівські кігті, тільки-но вони починали з’являтися.
Розпочалася нова епоха для цілої Країни Драконів. Без кігтів Хижак І став вегетаріанцем, більше не виходив уночі й не нападав на необережних маленьких драконів, а навчився грати на піаніно й пити настій із ромашки. Ніколи досі мешканці краю не були такими щасливими. Маленькі дракони співали, танцювали й бавилися на вулицях аж до заходу сонця, навіть дощ падав тепер лише вночі.
Але, на жаль, одного суботнього ранку золоті ножиці, якими обрізали кігті короля, десь загубилися. Кігті Хижака І почали дуже швидко рости. Тож треба було будь-що знайти ті ножиці, інакше…
Коли вся двірня гарячково шукала ножиці, прем’єр-міністр послав книжкову мишу, щоби вона прочитала Хижакові І якусь історію, яка б його заспокоїла.
– Досить, мишко, вистачить! Хочу їсти, а, крім того, у мене сверблять кігті!
Прийшов заклопотаний паж, приніс 125 дуже міцних ножиців. Пробував багато разів, але жодними не зміг обрізати кігтів його високості. Кухарі приготували найліпші страви й все те, що любив Хижак І. Та він продовжував дивитися на кігті, які вже грізно висунулися вперед:
– Ох, відчуваю, що знову розпочну полювати. Мені так хочеться ще раз спробувати гарненького, м’якенького маленького дракона! Знайдіть мої ножиці або з’їм вас усіх!
Саме в цей момент крізь відчинене вікно до їдальні влетів один маленький симпатичний дракон.
Усі з жахом завмерли! Хижак І одразу ж випустив кігті, а його лапи почали рухатися вперед. Але маленький дракон відважно звернувся до короля:
– Не розумію. Ти – король, а твої кігті не слухають тебе?
– Всі мене слухають, а отже, й мої кігті теж, – неохоче відповів Хижак І.
– То спробуй їх утягнути!
– Мені не хочеться, – сказав король і простягнув уперед лапи.
– Бачиш, маю рацію. Твої кігті не слухають тебе!
– Ах так? Дивися! – сказав король і втягнув кігті.
– Браво! Бачиш, це зовсім не важко. Треба тільки захотіти! Тепер ти справжній король!
Хижак І на якусь мить замислився.
– Маєш рацію, малий. Але важко бути королем своїх власних кігтів!
Маленький дракон вийняв із торби золоті ножиці короля й сказав:
– Я знайшов їх, королю, але тепер вони тобі вже не потрібні.
Від того дня король більше не просив обрізати собі кігті.
Коли вони висувалися, він казав: “Я – король моїх кігтів! Будьте слухняні й негайно сховайтеся!”
Відтоді в Країні Драконів усе було добре.
***
Сенс оповідання дуже простий, його мета – звернути увагу на те, що слід панувати над власними інстинктами.
Щоби запанувати над собою, без сумніву, потрібно багато чим пожертвувати й докласти чимало зусиль, але це – дорога до справжньої волі й формування того, що називаємо особистістю. Ніколи не стане по-справжньому великим той, хто є невільником своїх шкідливих звичок і змінного настрою.