– А ти знаєш, чому я боюся свого Першого Недорадника? Бо він зазіхає на мою корону! – плаксиво сказав Недороль Десятий. – Мене рятує тільки те, що в нього нема голови. Але щойно він роздобуде голову… – Недороль засмучено похитав головою.
– Як це – немає голови?! – вжахнулася Аля.
– Нема – і все! Його намалювала якась дівчинка спочатку з головою. Потім та голова їй чомусь не сподобалась і вона стерла її гумкою. А іншу так і не намалювала. От він і лишився без голови!
Враз Недороль спохопився, вирячив очі, підняв палець вгору і зашепотів:
– Але про це ніхто не знає! І ти про це нікому не кажи, бо… бо… бо…
Недороль затнувся. Він не знав, яку причину вигадати, щоб змусити Алю мовчати.
– Бо це Державна Таємниця! – нарешті придумав він. – Знаєш, що буває за розголошення Державної Таємниці? – Недороль рукою показав, ніби відпилює собі голову.
І прохальним голосом спитав:
– Ти нікому не скажеш?
Алі стало шкода маленького чоловічка. Вона запевнила його:
– Ні, ні, не бійтеся, ваша недоречносте! Нікому!
Діставши таку обіцянку, Недороль полегшено зітхнув. Але відкривши одну державну таємницю, він не міг уже стриматись. Він узяв свічку, всунув ноги в стоптані пантофлі і рушив до дверей. Тоді по-змовницьки підморгнув Алі і поманив її за собою. Двері вели до Тронної Зали.
Біля трону Недороль підняв свічку над головою і освітив заглиблення в стіні – нішу. В ній стояли залізні лицарські обладунки.
– Бачиш цей шолом? – спитав Недороль. – Щоранку Перший Недорадник приходить сюди і прилаштовує шолом собі на плечі замість голови. А ввечері ставить його назад.
Аля піднялася навшпиньки і зігнутим пальцем обережно постукала по шолому. Усередині загуло, наче в порожній бочці.
– Але ж там порожньо! – здивувалася дівчинка.
– Ет! – роздратовано сказав Недороль. – Кого цікавлять такі дрібниці – повна в тебе голова чи порожня! Однак те, що Недорадник безголовий, мене рятує. Сама подумай – не може ж він одягти корону на цей залізний казан! Що-що, а голова в короля мусить бути в порядку. Принаймні зовні…
Він зітхнув.
– Скільки голів він уже переміряв! Це щастя, що жодна йому не підійшла!
– Як – переміряв?
– Звісно як. Накаже відрубати комусь голову, а потім приміряє її, чи не підійде вона йому.
– А ви мовчки дозволяєте йому робити такі жахливі речі?! – з обуренням вигукнула Аля.
– О, тепер видно, що ти нічогісінько не тямиш у королівських справах! – розсердився Недороль.