А й справді, як же ж то Перший Недорадник опинився за ґратами?
Вранці він, як завжди, подався до Тронної Зали, щоб надягти шолом. Обнишпорив усю нішу, проте шолома не знайшов. Оскаженівши, Перший Недорадник став бігати по замку і з кулаками кидатися на всіх, хто траплявся йому під руки. Переляканий начальник гвардійців утік із замку. Залишившись без командира, вояки покидали зброю і теж подалися навтьоки.
Безголовий Недорадник спустився в підземелля. Він порозкидав усе катове причандалля, намацав найбільшу сокиру і кинувся до в’язниці. Мабуть, вирішив сам відрубати Алі голову.
Та за ним, сховавшись за високу плаху, спостерігали Недоборода і Недовус. Коли Перший Недорадник ускочив за ґрати, вони швиденько – раз! – і зачинили за ним залізні двері. Тепер він був не страшний нікому!
Саме в цей час у підземелля спустився кат. Але замість Алі за ґратами плигав Недорадник без голови.
За своє життя кат бачив чимало голів без тулубів і тулубів без голів. Але щоб тулуб без голови отак вистрибував і вимахував руками – таке він побачив уперше в житті! Ошелешений кат вирішив, що його ремеслу настав кінець. Бо навіщо відрубувати голову, якщо тулуб і без неї, немов скажений, гасає по в’язниці?
Тому кат теж дременув із замку.
А Недороль Десятий визирнув зі спальні й побачив навкруги страшний переполох. Він зарився в ліжко, наче в копицю сіна, і тремтів там від страху так, що все ліжко ходило ходором.
Його довго не могли знайти. Аж поки хтось не здогадався зазирнути в ліжко. І звідти витягли зеленого від переляку маленького чоловічка, в якому ледве можна було впізнати Недороля Десятого.