Ви, напевно, вже знайомі з дівчинкою Алею?
Ну звісно, кому ж не відомі її пригоди у двох зачарованих країнах – Недоладії та Країні сяк-таків!
Вперше Аля потрапила до зачарованої країни зі своєї вини. Тому що дівчинка нічого не вміла доробляти до кінця! Навіть заплестися їй бракувало терпіння. Так вона й ходила – одна кіска заплетена, а друга – ні.
Отож карлик Недочеревик і переніс її до країни Недоладії. Адже в тій країні жили всі недороблені справи! Тобто ті справи, які ми з вами не доводили до кінця!
Кепсько було Алі в тій країні! Уявіть собі – там кожному чогось бракувало!
Після жахливих пригод і випробувань Аля зрозуміла: дуже погано, коли ти не доробляєш до кінця свою справу! Через це, виявляється, можна навіть позбутися голови! Відрубати дівчинці голову збирався той чоловічок, якого Аля колись не домалювала в своєму альбомі! Він теж потрапив до Недоладії і звався там Першим Недорадником!
Здавалося б – усе закінчилося щасливо: Аля повернулася додому, домалювала голову Першому Недорадникові і пришпилила малюнок червоною кнопкою до стіни. Правда, обличчя в Першого Недорадника вийшло знову злим. І тепер Аля розуміла – чому. Адже саме через Алю він так і не став королем Недоладії.
Проте Аля вже аніскілечки його не боялася: кнопка міцно тримала на стіні аркуш з альбому! Однак на дівчинку чекали нові випробування.
Злий карлик Недочеревик вирішив помститися Алі за те, що вона розкрила його таємниці. Отож він придумав підступний план – викрасти з Алиної країни всі таланти! А потім завоювати цю країну! Адже країна без талантів – слабка й беззахисна!
А люди самі допомагали карлику Недочеревику красти таланти в них з-під носа. Бо вони не цінували і не плекали свої таланти! І навіть деколи закопували їх у землю!
Дійшла черга і до Сашка Тишка – Алиного приятеля. Він теж позбувся свого таланту конструктора. Хоч сам про це навіть не здогадувався.
На щастя, Аля прийшла Сашкові на допомогу. І разом із ним помандрувала до Країни сяк-таків. Вона ж була вже досвідченим мандрівником по зачарованих країнах! А в тій країні жили маленькі потвори – сяк-таки. Вони скидалися на футлярчики для окулярів. Тільки замість окулярів усередині сяк-таків було повно всіляких довідок, посвідчень, актів і навіть ябед! Бо вони писали ті ябеди на всіх, хто трапляв їм під руку! Але найбільше – на таланти, що жили в їхній країні.
Правила Країною сяк-таків королева Сяк-Такева. У неї було двоє синів-близнят. Звали їх Сякусь і Такусь. І хоч ці милі дітки теж писали ябеди навіть на своїх вчителів, проте допомогли Алі та її другові знайти втрачені таланти.
Алі з Сашком і в цій країні довелося зазнати всіляких пригод та випробувань. Але вони зробили все, що змогли, і таки зуміли повернули не лише Сашків талант, а й усі втрачені людьми таланти. Бо переконалися, що людина без таланту скидається на порожнього всередині сяк-така.
Повернувшись додому, Аля й Сашко залишилися друзями. Після стількох пригод і випробувань вони знали, що можуть покластися одне на одного.
І навіть коли з них кепкували й дражнилися:
- В тебе вуса й борода –
- Молодий і молода!
– не звертали на це уваги. Бо що там якась дражнилка проти справжньої дружби!
Сашко часто приходив до Алі. Вони удвох гралися в комп’ютерні ігри або вчили разом уроки. Або просто згадували свої пригоди.
Тоді Аля казала Першому Недораднику, який злісно витріщався на неї зі стіни:
– Що, висиш? Виси, виси, так тобі й треба! Тепер ти вже нікому не відрубаєш голови!
І чи то їй здавалося, чи й справді по цих словах Недорадникові очі зловісно зблискували.
Тоді Аля ще міцніше притискала до стіни кнопку, щоб листок з альбому краще тримався.