– Годі балачок! – проскрипів Недочеревик. – Що скоріше ми з цим покінчимо, то краще! Кличте своїх байдиків!
– Але спочатку я сам особисто її обшукаю! – прошипів Перший Недорадник. Він підійшов до Алі і висмикнув у неї з-за пояса джинсів мобільний телефон. Це було найгірше з того, чого Аля боялася. Тепер вона не зможе повідомити друзям, що з нею сталося! Аля від розчарування аж закусила губу.
Це побачив Перший Недорадник. Він гидко захихотів просто в обличчя дівчинці:
– Що, не чекала? Тепер тобі не вдасться так просто обвести мене навкруг пальця!
Він ще понишпорив по Алиних кишенях, але не знайшов там нічого вартого своєї уваги. Після цього він тричі сплеснув у долоні.
У коридорі почувся тупіт багатьох ніг. Двері прочинилися і кімната наповнилася байдиками з кийками в руках.
Та не встигли вони вишикуватися попід стіною, як до кімнати ввірвалися, розштовхуючи неповоротких вояків, ще двоє…
З несподіванки Аля навіть розкрила рота! Це були брати-близнюки Сякусь і Такусь! Аля одразу їх упізнала, хоч вони й добряче підросли!
Синочки королеви Сяк-Такеви, відштовхуючи один одного, підбігли до Алі.
– Ми прийшли…
– …щоб тебе врятувати! – перебиваючи один одного, загорланили вони.
– Врятувати? – повторила за ними Аля. – А як ви це збираєтеся зробити? Дівчинка не втрималася і пирснула сміхом: дуже вже кумедний вигляд мали захекані й спітнілі від бігу опецькуваті колишні престолонаслідники.
– Може, ви повбиваєте усіх байдиків разом із Байдужем? – намагаючись утриматись від сміху, спитала дівчинка. – Чи прив’яжете до стільців Недочеревика і Недорадника?
– Ні те…
– …і ні друге!
– Я з тобою одружуся! – вигукнув Сякусь.
– Ні, це я з нею одружуся! – вигукнув Такусь.
– Ні, я!
– А от і не ти, а я!
– Я!
– Ні, я!
– Я! Я! Я!
– Ану цитьте! – крикнула на них Аля. – Поясніть спочатку, чому це я маю з вами одружуватись?!
– Бо тоді тебе не стратять!
– Бо ти станеш родичкою Недофрейліни!
– Бо ти будеш моєю дружиною!
– Ні, моєю!
– Ні, моєю!
– А я сказав – моєю!
– Зараз як дам!
– Тільки спробуй!
– І спробую!
– Ну давай, пробуй!
– НА!
Трісь! Хрусь! Хрясь!
З цими словами Сякусь із Такусем вчепилися один в одного і покотилися по підлозі, ламаючи стільці.
Аля обійшла їх і рушила до дверей. За нею вишикувалися байдики. Побачивши, що Аля йде, престолонаслідники відпустили один одного. Вони сиділи скуйовджені, пожмакані і жалюгідні.
На порозі Аля озирнулася і сказала:
– Краще потрапити до в’язниці, ніж мати справу з такими телепнями, як ви! Не кажучи вже про одруження! – ущипливо додала вона. – Теж мені женихи!
І гордо піднявши голову, вона попростувала коридором у супроводі байдиків.